Ві́льга, ги, ж. 1) Мокрота, влага. 2) Пт. иволга. Ум. Ві́льженька.
Ві́льгий, а, е. Влажный, сырой. Вх. Лем. 399.
Ві́льгість, гости, ж. Влажность, сырость.
Ві́льго, нар. Влажно, сыро. Вільго в ті хижі. Вх. Лем. 399.
Вільго́та, ти, ж. 1) Льгота, облегчение; отсрочка. Змиев. у. Попроси, щоб дав вільготи хоч на три часи, щоб передумати мені, що в мене дома. Чуб. II. 18. *2) Влажность. Сл. Нік.
Вільго́тний, а, е. 1) Сырой, влажный. 2) Льготный, свободный.
Вільго́тно, нар. 1) Влажно, сыро. В хаті було сильно вільготно, і тії огірки зійшли. Чуб. II. 522. 2) Свободно.
Ві́льний и во́льний, а, е. Свободный, вольный. Прийди, прийди, божевільний, тепер мені вечір вільний. Грин. III. 652. Світ ві́льний, — не ві́льний (кому). Свободен, несвободен (кто). А чи її вбито, чи голову знято, а чи її світ не вільний ні в буддень, ні в свято. Грин. III. 560. На́че ті́льки йому́ світ ві́льний. Как-будто только ему можно делать что угодно. Ввійде в коршму і наче лиш йому світ вільний: ходить, руками розмахує, «водки!» крикне. Св. Л. 169. *Ві́льний слуха́ч. Вольнослушатель. Сл. Нік.
Ві́льність и во́льність, ности, ж. 1) Свобода, вольность. Левиц. Пов. 135. Служба вільности не тратить. Ном. № 10348. У вольності хоч віку дожити. КС. 1883. I. 44. Вольність народня. К. ЦН. 242. Ві́льности вжива́ти, зажива́ти. Пользоваться свободой. У нас невірні вольности вживають більш, ніж у вас. К. МБ. XI. 153. Волю ся в річці напити, але вольности зажити. Гол. III. 344. 2) Мн. во́льности. Запорожские земли. КС. 1883. IV. 769.
Ві́льно и во́льно, нар. 1) Свободно, вольно. І все, що лазить по долівці, і все, що вгору вільно лине. К. Псал. 327. 2) Можно. Дома я, каже, дома! Усе мені вільно. МВ. (О. 1862. III. 39). Що вільно панові, то не вільно Іванові. Ном. № 1005. Вільно собаці і на владику брехати. Ном. № 5197. Красти вільно, та б'ють більно. Ном. № 11057. Не ві́льно. Нельзя. *Ві́льно пали́ти. Курить разрешается. Сл. Нік.
*Вільноду́мець, мця, м. Вольнодумец. Сл. Нік.
*Вільноду́мство, ва, ср. Вольномыслие. Сл. Нік.
Ві́льха, хи, ж. Ольха. Betula almus. Сіла, пала галка на зеленій вільсі: не хилися, вільхо, бо й так мені гірко. Мет. 251. Ум. Ві́льшка. Волч. у.
Вільхо́вий, а, е. Ольховый. Наліг, як на вільхову довбню. Ном. № 10020.
Вільце́, ця́, с. = Вильце́. Чуб. III. 196. МУЕ. III. 96, 100, 102. Нехай дівочки не прядуть, нехай Марусі вільце в'ють з хрещатого барвінку, з запашного васильку, з червоної калини для молодої княгині. Мет. 128. Ум. Ві́лечко.
Вільши́на, ни, ж. 1) Ольховое дерево. 2) Ольховая роща; соб.: ольховые деревья. Стор. II. 142.
Ві́льшка, ки, ж. Ум. от ві́льха.
*Ві́ля, лі, ж. (гал.). Вилла.
I. Він, його́, мест. Он. Він старшенький. МВ. II. 8. І брови йому чорні, і уста рум'яні, і станом високий. МВ. (О. 1862. III. 44).
*II. Він, його, м. Самец. Четверо киценят: два — вони, а дві — їх. Крим.
*Віндикува́ти, ку́ю, єш, гл. Присваивать, приписывать исключительно себе. Тямлю, як раз вислухавши довгу суперечку між майстром і майстровою, з яких кожне закидало другій стороні дурноту, а собі віндикувало розум. Франко.
Віне́ць, нця́, м. 1) Венок. Грин. III. 271, 545. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. Мет. 2) Венец. На главу йому корону, вінець щирозлотий. К. Псал. 47. 3) Обряд венчания; венец. Одчини ворітця до конця, іде твоя сестриця од вінця. Мет. 170. Розчесав їй косу до вінця. Ном. № 8827. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. Мет. 171. 4) Девство, девственность. Зба́вити, розви́ти віне́ць. Лишить девственности. *5) Основание хаты. *6) Деревянные звенья, из которых складывается хата. Сл. Яворн. Ум. Ві́нчик.
