*Віне́чний, а, е. Венечный. Сл. Нік.
Ві́ник, ка, м. 1) Веник. Не шелести, як віник по хаті. Ном. № 3164. Пам'ятатиме до нових віників. Ном. № 3646. 2) Название вола, часто махающего хвостом. КС. 1898. VII. 46. Ум. Ві́ничок.
Ві́ничок, чка, м. 1) Ум. от ві́ник. 2) Мн. Раст. Artemisia scoparia Waldst. ЗЮЗО. I. 112.
Ві́ниччя, чя, с. Раст. а) Obsinthium. б) Метельная трава, Scoparia. Вх. Зн. 7. — бі́ле. Раст. Artemisia vulgaris.
Ві́нкель, кля, м. У галицких плотников: угольник. МУЕ. III. 29.
Вінкобра́ни, ра́н, ж. мн. Принятие женихом и дружко́м небольших венков. Желех.
Вінкопле́тини, тин, ж. мн. Свадебный обряд: плетение венков на головы невесте и жениху, совершаемое в четверг пред свадебным воскресением и сопровождаемое обрядовыми песнями. Галиц. О. 1862. IV. Рус. вес. 2. *Сміється, немов та дівка на вінкоплетинах. Кон.
Ві́но, на, с. Приданое. З віном дівці не сидіти. Ном. № 8979. Старости відказують: «Нам тільки душу саму треба, а віна ніякого». Г. Барв. 517.
Віно́к, нка́, м. 1) Венок. Єдин цвіт не робить вінка. Ном. № 5270. Голе й босе, а голова в вінку. Ном. № 11192. У його в дворі — як у віночку. Ном. № 14010. 2) Девство, девственность. Загуби́ти віно́к. Потерять девственность. Чуб. Удівонька свою дочку била: де ти, дочко, вінок загубила? Нп. 3) Віно́к цибу́лі. Вить со вплетом луковиц. Грин. I. 282. На горищі два вінки цибулі. Г. Барв. 435. *4) Венец (брачный). Подякуєш, як поблагословимо під вінок. Лепкий.
*Віночкува́тий, а, е. Венчиковидный. Сл. Дубр.
Вінува́ти, ну́ю, єш, гл. Наделять приданым, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
Віну́ти, ну́, не́ш, гл. = Війну́ти. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. АД. I. 118. Вітрець не віне. МВ. I. 79.
Ві́нця, нець, с. мн. 1) Края посуды. *Аж по ві́нця. Полным-полно, до краев. Сл. Нік. 2) Кольцеобразные края в полуоткрытом гончарном горне. Вас. 180.
*Вінча́льний, а, е. Подвенечный, венчальный. Сл. Нік. — ба́тько, вінча́льна ма́тка. Посаженный отец, посаженная мать. Хотин. у.
*Ві́нчаний, а, е. Венчаный. Сл. Нік.
Ві́нчанка, ки, ж. = Ві́нчання. Вх. Уг. 231.
Ві́нчання, ня, с. Венчание. Май має, коса грає, од вінчання йдучи. Нп.
Вінча́ти, ча́ю, єш, гл. Венчать; увенчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Шевч. 193. Вінцем благим вінчаєм літо. К. Псал. 145. Кінець діло вінчає. Ном. № 10005.
Вінча́тися, ча́юся, єшся, гл. Венчаться. А на третє поле став кінь спотикаться: вернімося, дівчино, не будем вінчаться. Нп.
Вінча́тонько, ка, с. Маленький венок. Сховайтеся, дівчатонька, під зелені вінчатонька. Грин. III. 92.
Ві́нчик, ка, м. Ум. от ві́нець.
Віншува́ння, ня, с. Поздравление.
Віншува́ти, шу́ю, єш, гл. Поздравлять. Віншую вас цим новим роком. Ном. № 346.
Ві́пса, си, ж. Окал, окалина, огарина. То був коваль такий мудрий, що взявся леміші чоловікові кувать, та багато заліза у віпсу повернув, перепалив. Ном., стр. 284, № 1858.
Ві́р, во́ру, м. 1) Огорожка из жердей. Чуб. VII. 392. Треба обкидати город вором. Канев. у. 2) Козлы. Шух. I. 179. 3) —ра. Жеребец. Шух. I. 79. Кобила відбиваєся з ворем, від чого стає вона жеребна. Шух. I. 211. Ум. Во́рик. Шух. I. 211.
Ві́ра, ри, ж. 1) Вера; доверие. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. Нп. Дійма́ти, ня́ти, поня́ти ві́ри. Верить, поверить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Ном. № 6805. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Рудч. Ск. I. 92. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем'я лукаве. Рудч. Ск. I. 132. 2) Вера, религия. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1.
