Ана́хтемська, пся, чо́ртова, бі́сова віра. (Брань). 3) Народ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Гол. III. 271. Ум. Ві́ронька.
Вірва́нт, та, м. Железная скобка, в виде кольца, притягивающая одну деревянную часть предмета к другой, также шину к ободу колеса. Грин. II. 104. Рудч. Чп. 250.
*Вірве́чечка, ки, ж. Ум. от вірве́чка. Шовковії вірвечечки, золотії бильця. Нп. Звен. у. Ефр.
*Вірве́чка, ки, ж. = Верве́чка. Так за вірвечку сіпнула, що мало дитину не викинула. Звен. у. Ефр.
Вірга́н, ну, м. = Вігра́н. Над Єленою віргани грают. Kolb. I. 96.
*Віри́тель, ля, м. Доверитель. О. Левицький.
*Віри́тельність, ности, ж. Иск, претензия. Виставлений на публічну продаж грунт під нумером конскрипційним 29, власність Миколи Прача, …для заспокоєння вірительности Мортка Шіндера в сумі 40 ринських і коштів екзекуційних. Франко.
Ві́рити, рю, риш, гл. 1) Верить. Не вірь, то звір: хоч не вкусить, то злякає. Ном. № 4309. 2) Давать в долг. Не вірять шинкарі горілки. О. 1862. X. 32. *— на ко́го. Доверять кому, полагаться на кого. Вірить на його, як на себе, і гроші йому дає на сховку. Крим.
Вірли́. Множ. число от оре́л.
*Вірли́ний, а, е = Орли́ний. І впиваючи в його очі свої вірлині зіниці, не казав… Лепкий.
Вірля́, ля́ти, с. = Орля́.
Вірме́н, на, м. Армянин.
Вірме́нка, ки, ж. 1) Армянка, 2) Вірме́нки. Род вишивок. Kolb. I. 49.
Вірме́нський, а, е. Армянский.
Ві́рне, нар. = Ві́рно.
Вірне́нький, вірне́сенький, а, е. Ум. от ві́рний.
Вірне́нько, вірне́сенько, нар. Ум. от ві́рно.
Ві́рний, а, е. Верный, преданный. Ой вийди, вийди, дівчинонько моя вірная. Мет. 81. Ночує ніченьку з вірною дружиною. Нп. Без вірного друга великая туга. Ном. № 9021. Прошу тебе, милий, вірними словами. Мет. 47. 2) Истинный, действительный. 3) Правоверный. Прохало два вірних одного невірного: дай нам те, що лучче царства небесного. Ном., стр. 290, № 3. Ум. Вірне́нький, вірне́сенький.
Ві́рник, ка, м. Доверенное лицо, поверенный. «Редкий помещик не имеет ві́рника из жидов». О. 1862. IX. 43.
Ві́рність, ности, ж. Верность, преданность. Вірність непохибна. К. Псал. 98.
Ві́рно, нар. 1) Верно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохає, той часто вітає. Ном. № 8757. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш? Гол. I. 70.
*Вірнозичли́вий, а, е. Истинно доброжелательный. Сл. Яворн.
Вірня́нка, ки, ж. Верная жена. Ум. Вірня́ночка. Буде бити, катувати мене вірняночку. Грин. III. 523. Твій син в війську оженився, поняв собі вірняночку. Нп.
*Вірови́зна́ння, ня, ср. Вероисповедание. Сл. Нік.
Ві́ронька, ки, ж. Ум. от ві́ра.
*Ві́рування, ня, с. Верование. Сл. Нік.
Ві́рувати, рую, єш, гл. 1) Веровать. Богу молиться, а чорту вірує. Ном. № 1137. Хто в бога вірує, рятуйте! Котл. Ен. II. 30. *2) — в щось. Быть привязанными к чему-нибудь. А всякі квітки — то наші дівки дуже в них вірують і садять перед вікнами. Мабудь ніде не вірують у те хліборобство, як у наших краях. Крим.
Віру́тний, а, е. Действительный, подлинный, настоящий.
Віру́тник, ка, м. = Ві́рник. Між ріками Дніпром і Богом турецькі чабани пасли свої отари на ляцькій землі, а вірутники султанські і королівські дуванились спільною з них десятиною. К. (Правда, 1868, 144).
Віру́тно, нар. Вероятно. Желех.
Ві́рую. Символ веры. Говори, Грицю, Богородицю, а я буду Вірую. Ном. № 12962.
Ві́рчий лист. Доверенность. *Як же ти підписувала вірчий лист? Кон.
Ві́рш, ша и шу, м. Стих. Ві́рші. 1) Стихи, стихотворение. Латинський віршник… як пак його?.. Ну той, за якого мене в Брацтві випарили різками, як отець ректор піймав у мене за ха-
