Во, пред. = В (Редко употребляемое). Та й поїхав на Вкраїну до дівчини во гостину. Чуб. V. 43.
Во́ва, ви, ж. Детск. 1) Волк; все страшное; бука, нелюдим. О. 1861. VIII. 8. *2) Угрюмый человек. Ой, не люблю я його, оту вову. Крим. Ку́ряча во́ва. Странно одетый, *уродина, образина, чучело гороховое. Крим.
Вовгу́ра, ри, м. Человек, подобный волку? І крівцею над Босфором червоніють мури, що річками розливали козаки-вовгури. К. МБ. XII. 265.
Вовк, ка́, м. 1) Волк, Canis lupus. Вовка ноги годують. Посл. Вовки-сіроманці квилять-проквиляють. Дума. Вместо этой правильной формы мн. ч. в кобзар. думах иногда встречается во́вці — подделка кобзарей под церковно-славянский язык: Вовці-сірохманці нахождали. АД. I. 117. Хоч вовкі́в ганя́й (у ха́ті). Очень холодно. Ном. № 638. Вовки́. Волчий мех, волчья шуба. 2) Кличка темно-серого и угрюмого вола. КС. 1898. VII. 42. 3) Раст. Ononis pircina. Шух. I. 21. 4) Род детской игры. Ив. 45. Загина́ти сухо́го вовка́. Род игры: несколько мальчиков набрасываются на одного и пригибают ноги к земле. КС. 1887. VI. 480. 5) Средина разрезанного арбуза, остающаяся неразрезанной. Панич порізав кавуна на скибки і розіклав на траві. Скибки роспались і з середини випав червоний вовк. Левиц. Пов. 229. Ум. Во́вченько, вовчо́к, во́вчик. По дівчиноньці дзвони задзвонили, а по козакові вовченьки завили. Мет. 96. В сказках: вовчик-братік та лисичка-сестричка. Ув. Вовцю́га.
Вовківня́, ні́, ж. 1) Западня, яма для ловли волков. Грин. II. 238. 2) Волчье логовище. Вх. Зн. 8. 3) Иронично: холодное жилье. 4) Множество волков. Вовківні такої було, що біда. Там таке звірно завелось, що й ходить страшно. Екатериносл. у.
Вовкови́на, ни, ж. Волчья яма. Викопав чоловік вовковину, да й укинув туди медведя, вовка, лисицю й зайця. Рудч. Ск. I. 20.
Вовкоду́х, ха, м. Злой человек. Гляди в мене, — не розледащій між моїми вовкодухами. МВ. (О. 1864. III. 64).
Вовкоду́хий, а, е. Злой. Волын. г. Слов. Д. Эварн.
Вовкозу́бий, а, е. С волчьими зубами.
Вовконо́г, га, м. Раст. Lycopus exaltatus. ЗЮЗО. I. 127.
Вовкува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть волком. Не перестане, мабуть, князь поти князювати, поки вовк вовкувати. К. Бай. 39. Він почує своє ім'я святе вовкулакуючи, дак і годі вовкувати, бо то не прирожденний вовк, а зроблений. Г. Барв. 453.
Вовкува́тий, а, е. Нелюдимый, мрачный. У мене хлопці вовкуваті, а дівчатко так до всякого приступне. Волч. у.
Вовкула́к, ка, вовкула́ка, ки, м. Оборотень, принявший вид волка. Перекинувсь через пеньок… і зробивсь вовкулакою і побіг у ліс. ЗОЮР. II. 35. Як у полі на могилі вовкулак ночує. Шевч. 324.
Вовкулакува́ння, ня, с. Пребывание, жизнь в виде вовкула́ки. Він таки справді наче пророкував своє вовкулакування. Г. Барв. 464.
Вовкулакува́та, ку́ю, єш, гл. Быть вовкула́кою. Дознав, по чім ківш лиха, вовкулакуючи. Г. Барв. 451.
Вовкула́цтво, ва, с. = Вовкулакува́ння. Грицько з вовкулацтва зробився таким, як мати народила. Г. Барв. 454.
Вовку́н, на́, м. = Вовкула́ка. Теща зробила зятя вовкуном. МУЕ. III. 54.
Во́вна, ни, ж. Шерсть овечья. Із його добра, як з козла — ні вовни, ні молока. Ном. № 7582. Наказа́в три мішки́ (сім мішкі́в) греча́ної во́вни. Наговорил чепухи. Ном. № 13043. Ум. Во́вночка.
Вовни́стий, а, е. С длинной и густой шерстью. Канев. у.
Во́вниця, ці, ж. = Во́вна. Чуб. V. 1143. Виженемо овечки, щоб по гірці не ходили, діток малих не будили, щоб вовниці не губили. Мил. 44. Сінце під його підстилала і теплу вовницю з руна. Мкр. Г. 21.
Во́вночка, ки, ж. Ум. от во́вна.
Вовня́ний, а, е. Шерстяной. Аф. 319.
Вовня́нка, ки, ж. Гриб Agaricus necator Bull. ЗЮЗО. I. 110. Чуб. V. 1183. Ум. Вовня́ночка.
