Волосяни́ця, ці, ж. Власяница. Замість чернечої волосяниці надів сталеву ковану тканину. К. Бай. 73.
*Волося́нка, ки, ж. 1) Выволочка, трепка, таскание за волосы. Да́ти, завда́ти волося́нки. Трепать, оттрепать за волосы. Умань. Ефр. 2) Волосы на половых частях. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Волося́нки, нок, ж. мн. Штаны из овечьей шерсти. Шух. I. 152.
Во́лот, та, м. Колос, метелка проса или овса. Як миша їсть волот, так буде хліб дорог. Ном. № 313. Ум. Волото́к.
Волота, ти, ж. = Во́лот.
*Воло́тка, ки, ж. Колосовище, метелка колоса. Піди, принеси волотку або з жита, або з пшениці, — баба Далматиха буде вишіптувати. Крим.
Волоти́стий, а, е. Колосистый (о просе, овсе).
Воло́ття́, тя, с. соб. Колосья проса или овса. Ой просо, просо волоття! Мет. 206. У кукурузы — волосообразные кисти сверху.
Воло́х, ха, м. 1) Валах, румын. Ой волохи, волохи, вас осталося трохи; і ви, молдавани, тепер ви не пани. Шевч. 153. 2) Мн. Воло́хи. Волоса на руках и пр. Так волохи й повставали. Ном. № 8191.
Волоха́тий, а, е. Мохнатый, косматый, обросший волосами, перьями. Ходить голуб коло хати сивий, волохатий. Мет. 11. Хто волохатий, той буде багатий. Ном. № 307. Кіт волохатий.
Волоха́тість, тости, ж. Мохнатость, косматость. Желех.
Волоха́тіти, тію, єш, гл. Мохнатеть.
Волоха́ч, ча́, м. 1) Мохнатое существо. 2) Раст. Amarantus retroflexus L. ЗЮЗО. I. 111.
Волоцю́га, ги, об. Бродяга. Чуб. I. 240. Всесвітня волоцюга. Котл. Ен. VI. 11. Ум. Волоцю́жка. Ув. Волоцю́жище.
*Волоцю́жник, ка, м. = Волоцю́га.
*Волоцю́зство, ва, с. Бродяжничество. Звен. у. Ефр.
Воло́чаний, а, е. Об обуви: с воло́ками. Волочані черевики (у чоловіків). Константиногр. у.
*Волоча́щий, а, е. Бродячий, шатающийся, праздношатающийся. А я хлопець гарний та й не волочащий. Киев. Ефр.
Волочба́, би́, ж. Боронование. Ананьевск. у.
Волоче́бник, ка, м. Ходящий с поздравлениями по домам на св. неделе. Ум. Волоче́бничок. Ой ішли брели добрі молодці волочебнички. Нп.
Воло́чини, чин, ж. мн. Остатки растений, увязающие в зубьях бороны при ее работе.
Волочи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Шевч. 545. Копиці волочив. Греб. 378. 2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать. Ном. № 4063. 3) Бороновать (после посева). Чуб. VII. 401. Посіяв і волочить. Грин. II. 151. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. Мет. 357.
Волочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Таскаться, скитаться, шляться. По світу волочусь. Шевч. 224. Казав мені батько, щоб я оженився, по досвітках не ходив, та й не волочився. Нп. Копі́йка воло́читься (у ко́го). Есть деньги. Котл. НП. 351.
Волочи́ще, ща, с. Таскание за волосы. Як би піймав на кавунах, то б зробив йому добре волочище. Волч. у. (Лобод.).
Воло́чище, щі, ж. Ув. от воло́ка.
Волочі́льне, ного, с. Дар в виде пшеничного калача и нескольких окрашенных яиц, приносимый в понедедьник Пасхи лицом, приходящим с поздравлением. См. Волочі́нник. Чуб. III. 24.
Волочі́льник, ка, м. 1) Работник, боронующий после посева. 2) = Волочі́нник. Желех.
Волочі́нник, ка, м. Понедельник Пасхи, когда ходят христосоваться и поздравлять с праздником. Чуб. III. 24.
Волочі́ння, ня, с. 1) Боронование после посева. 2) Хождение крестьянских мальчиков на праздник Пасхи с поздравлением и пением соответственных песен.
Воло́чка, ки, ж. = Волі́чка. Канев. у.
Волочо́к, чка́, м. 1) Ум. от во́лок. Браун. 39. Виплети, старий, волочок та піди на річку, може рибки вловиш. Мнж. 88. 2) Цилиндрическая склянка на снур-
