Ву́дити, джу, диш, гл. = Надити ри́бу.
Ву́дка, ки, ж. Уда, удочка. Урва́лася ву́дка. Нечем уже поживиться.
Ву́дкало, ла, вудко́, ка́, с. = Ву́двуд. Вх. Пч. II. 15.
Ву́длище, ща, с. Удилище. Піду вудлище вирубаю. Св. Л. 50.
Ву́дод, да, м. = Ву́двуд.
Вудо́к, дка́, м. = Ву́двуд. Вх. Пч. II. 15.
Вуж, жа́, м. 1) Змея уж. 2) = Гуж. Коли взявся за вуж, то не кажи, що недуж. О. 1862. I. 35. *3) Извилистый узор (на писанках и вышивках).
Вужа́ка, ки, м. Уж, большой уж.
*Вужи́ха, хи, ж. Самка ужа. Сл. Яворн.
Ву́жів, жева, ве. Ужу принадлежащий.
Вужі́вка, ки, ж. Род веревки из прутьев, лозы или дуба.
Вужо́вий, а, е = Ву́жів. Гол. I. 81.
Вузда́, ди́, ж. 1) Узда. 2) Длинная веревка, привязанная к крыльям невода — для вытягивания последнего. Вас. 186.
Вузде́чка, ки, ж. Уздечка. Аби вуздечка, а кінь буде. Ном. № 5423.
Вузе́нький, вузе́сенький, а, е. Ум. от вузьки́й.
Вузе́нько, вузе́сенько, нар. Ум. от ву́зько.
Вузи́ти, жу́, зи́ш, гл. С'уживать, делать уже. Треба двері вузити, а то широкі. Каменец. у.
Вузі́сінький, а, е. Совершенно узкий.
Вузі́сінько, нар. Совершенно узко.
Ву́злик, ка, м. 1) Ум. от ву́зол. 2) Комок сбившейся глины. Глину на горшки треба розмішувать, бо в ній є вузлики, — так як камінці. Екатериносл. у. (Залюбовск.). Ум. Ву́зличок.
Вузлува́тий, а, е. 1) Узловатый. 2) Замысловатый.
Ву́зол, зла́, м. 1) Узел. Лікарям чи поможись, чи не поможись, а вузол розв'яжись. Ном. № 8339. 2) Узы, связь. Ум. Ву́злик, ву́зличок.
Вузьки́й, а́, е́. Узкий. Туди ввійти — широкі ворота, а відтіль — вузькі. Ном. № 7352. Ум. Вузе́нький, вузе́сенький.
Ву́зько, нар. Узко. Ум. Вузе́нько, вузе́сенько.
Вузьмина́, ни́, ж. С'уженное и мелкое русло речного протока. Верхнеднепр. у. (Залюбовск.).
Вуй, ву́я, м. Дядя. Желех. Ум. Ву́йко. См. Стрий, дя́дько.
Ву́йко, ка, м. 1) Ум. от вуй. Кіндрат свині брат, а кабана вуйко. Ном. № 12706. 2) Название медведя у гуцулов. Шух. I. 22.
Ву́йна, ни, ж. = Дя́дина. Вх. Зн. 8. Желех.
Ву́лень, льня, м. = Ву́лій. Гуде у будинку, як у вулені. МВ. (О. 1862. III. 50).
*Ву́лик, ка = Ву́лій. Сл. Нік.
Ву́лиця, ці, ж. 1) Улица. 2) Место, где собираются парни и девушки для пения, игр, танцев. В мене ненька нерідная, мене на вулицю не пускає. Мет. 328. *Де дівчата, там і вулиця. Заведеться вулиця, — Марина перша було подає голос. Неч.-Лев. «Дві моск.». Ум. Ву́личка, ву́личенька, ву́лонька. Тіснії вуличеньки, тіснії. Грин. III. 471.
Вулича́нин, на, м. Участник гульбищ и увеселений молодежи на ву́лиці 2.
Ву́личенька, ву́личка, ки, ж. Ум. от ву́лиця.
Ву́личний и ву́лишний, а, е. Уличный. Желех. *Ву́личні пісні́. Песни вольного содержания. Сл. Нік.
Ву́лій, лія, м. Улей.
Ву́лік, ка, м. = Ву́лій.
Ву́лонька, ки, ж. Ум. от ву́лиця.
Вунтува́ти, ся, ту́ю, ся, єш, ся, гл. = Пруча́тися? Ой ми його не пускаєм, най ся не вунтує: ми хочемо тото знати, де він ніч ночує. Гол. I. 227.
Ву́рда, ди, ж. 1) Выжимки из семян конопли или зерен мака, приготовленные для начинки вареников или пирогов. Kolb. I. 54. Марков. 151. 2) Сыр, вываренный из сыворотки. Шух. I. 37, 206, 214. *Херс. Анан. у. 3) Сыворотка из овечьего сыра. Под., Балт.
Ву́рдитися, джуся, дишся, гл. 1) О молоке: створаживаться. Херс. Галиц. 2) О людях: делать кислую физиономию.
Вурдя́ний, а, е. = пироги́. Пироги с вурдою. Вх. Зн. 8.
