Ганчі́рря, ря, с. соб. и ганчіря́ччя, чя, с. соб. Тряпье. Черниг. З вікон замість шибок визирає ганчірря. Мир. Пов. II. 83.
Ганчі́рчище, щі, ж. Ув. от ганчі́рка.
Ганчіря́ний, а, е. Тряпичный. Константиногр. у.
Ганьба́, би́, ж. 1) Позор, бесчестие, стыд, поругание. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3892. 2) Порицание. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарку вип'є. Лебед. Ганьбу́ да́ти — кому́. Выразить порицарие. Ном. № 6820. Я парубку ганьби не даю. МВ. II. 125. Ні хвали, а ні ганьби я не сплітаю твоїй пустині. Шевч. 441.
Ганьби́ти, блю́, би́ш, гл. = Га́нити. Нащо ганьбити чоловіка? Камен. у.
Ганьби́тися, блю́ся, би́шся, гл. 1) Быть порицаемым, хулимым, порицаться, хулиться. 2) Стыдиться. Угор. *3) Срамиться.
Ганьбли́вий, а, е. 1) = Гане́бний. 2) Стыдливый. Угор.
Ганьбли́во, нар. = Гане́бно.
Ганьбува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) = Га́нити, ганьби́ти. Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна. Г. Барв. 384. 2) — ким. Браковать, порочить, презирать. Дівка ганьбує ним. Черк. у. Да чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? Чуб. V. 690. 3) Жить бесчестно. Судив мені бог та й п'яниченьку мужа, що він п'є і ганьбує, та ще й дома не ночує. Нп.
*Г(ґ)аньджува́ння, ня, с. Браковка. Сл. Дубр.
Га́нька, ки, ж. Снаряд, которым гонят рыбу. Мнж. 178. То же, что и бовт?
Ганяни́на, ни, ж. Разгон. Тепер у нас, як приїхали з Петенбурху пани, так така коням ганянина, що куди тут. Мелит. у. Слов. Д. Эварн.
Ганя́ння, ня, с. Беготня. Одно ганяння з ранку й до ночі.
Ганя́ти, ня́ю, єш, гл. 1) Гонять, понуждать к ходу. Хлопці раз-у-раз сюди ганяють волів до водопою. — Його й наняв левади доглядати, проклятих горобців та гав ганяти. Гліб. 2) Гонять, преследовать, травить, сгонять. Ганяють, як солоного зайця. Ном. № 10071. У хаті — хоч вовків ганяй, — холодно. Ном. № 638. 3) Много бегать в хлопотах, суетиться. Цілісенький день ганяв сьогодня і нічого не пощастило зробити. — Чого ти ганяєш, як навіжений? *4) Носиться, бегать без дела. Де це ти ганяєш цілий день, хлопче?! Херс. Нік. 5) Гоняться, добиваться, искать. За великою добиччу ганяє. Макс. (1849). 31.
Ганя́тися, ня́юся, єшся, гл. Гоняться. Ганялись наші батьки по низових степах за білорогими сугаками. К. ЧР. 213.
Га́пка, ки, ж. 1) Петля из проволоки для застегивания платья. 2) Задница. К. ЦН. 223. *3) Девка-простофиля; о женщине: деревенщина.
Гапли́к, ка́, м. Проволочный крючок для застегивания платья. Утя́ти до гапликі́в. Сделать что-либо некстати, невпопад. Ном. № 12469. Утяв до гапликів. Котл. МЧ. 460.
Гаплико́вий, а, е и гапли́чний, а, е. Относящийся к гаплику́. Гаплична петелька. Сделанный на крючках. Гапликова жилетка.
Гапличо́к, чка́, м. 1) Ум. от гапли́к. 2) Род узора в вышивке. КС. 1893. V. 278.
Гаптари́ха, хи, ж. Жена золотошвея.
Гапта́рка, ки, ж. Золотошвея. Аф. 355.
Гапта́рство, ва, с. Искусство вышивать золотом, золотошвейство.
Гапта́рський, а, е. Относящийся, принадлежащий золотошвею, золотошвейский. Це гаптарське діло.
Гапта́рь, ря́, м. Золотошвей.
Гаптарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Быть золотошвеем. Він уже десять год гаптарює.
Гапто́ваний, а, е. Вышитый, расшитый золотом или серебром. Комір і поли гаптовані золотом. К. ЧР. 102.
Гаптува́ння, ня, с. 1) Вышивание золотом или серебром. 2) Вышивка золотом или серебром.
Гаптува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Вышивать золотом или серебром. Шовком шила, злотом гаптувала. Рудч. Чп. 190. 2) Иногда употребляется и в значении просто вышивать. Нехай же шиють, шовком гаптують. Метл. 3) Сте́жку гаптува́ти. Направлять путь. Треба ж
