нье, скачки, шалости. 3) Пляска усердная.
Гарцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Скакать на лошадях, наездничать, рыскать, гарцовать. На вороному коні гарцюєм. Шевч. 312. Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 2) Бегать, скакать, шалить. Як хочете гарцювати, так ідіть на двір. Кобел. у. Іще сами як дівували та з хлопцями як гарцювали. Котл. Ен. III. 50. Бабина знай цілу ніч гуляє з хлопцями та крутиться і не раз так бувало, що гарцюючи і мички попалить. Рудч. Ск. II. 54. 3) Танцовать. Рудч. Ск. I. 75. Ріжуть скрипки і бандури, дівчата гопцюють; хлопці, піт аж льється з шкури, коло їх гарцюють Г. Арт. (О. 1861. III. 102).
Гарч, ча, м. Черная гадюка, Pelias berus. Желех.
Гарча́ння, ня, с. 1) Ворчание (о собаке). 2) = Гари́кання.
Гарча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Ворчать. Собака гарчить. Рудч. Ск. I. 18. Чия б гарчала, а твоя б мовчала. Ном. № 3481. 2) = Гари́кати.
Га́рче, чя, с. = Гарч. Вх. Зн. 9.
Га́рчик, ка, м. Ум. от га́рець.
*Гарчли́вий, а, е. Ворчливый. Сл. Нік.
Гарька́вий и пр. = Гарка́вий и пр.
Гарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Шалить. Лохв. у. Мил. 61.
Гарю́кало, ла, м. и с., гарю́кання, ня, с., гарю́кати, -ся, каю, -ся, єш, -ся, одн. в. гарю́кнути, кну, неш, гл. = Гари́кало, гари́кання, гари́кати, ся, гари́кнути. З тими наймичками, треба все гарюкатись, сваритись. Левиц. I. 475.
*Гаряря! межд. Ату его! Лови его! Пир. у., Кононівка.
I. Гаря́ч, чу́, м. Сбитень. Дуже змерз був, а як напився гарячу, то й зігрівся. Екатериносл. (Залюб.).
II. Гаря́ч, ча, че. Краткая форма от гаря́чий. Лучче мені, моя мати, гаряч камінь їсти. Чуб.
Гаряче́, нар. 1) Горячо, жарко. І сюди гаряче, і туди боляче. Ном. № 8051. 2) Пылко, горячо.
Гаря́чий, а, е. 1) Жаркий, горячий. Гарячий борщ. Гарячий комин. Рудч. Ск. II. 166. Умила личенько гарячою сльозою. Мет. 48. Гаря́чого са́ла за шку́ру зали́ти. Задать кому, причинить мучения. 2) Пылкий, вспыльчивый, горячий. Гарячий чоловік. 3) Разгоревшийся, вспотевший. Воли пристали, — може ти їх водою напоїв гарячих? Рудч. Ск. II. 135. 4) *= Гаря́ч I. В баклагах гарячий носять. Котл. III. 44. 5) Гаря́чий час. Горячее время, недосуг. 6) На гаря́чому вчи́нку. На месте преступления, по горячим следам. Злапати на гарячому вчинку. Ном. № 7439.
Гарячи́ти, чу́, чи́ш, гл. Разгорячать. Варенуха почала його гарячити. Левиц. I. 281.
Гарячі́ти, чі́ю, єш, гл. Становиться горячим, жарким. Сонце підбилось — на дворі гарячіє.
Гаря́чка, ки, ж. 1) Жар, горячка. На гарячку лежить. Ном. № 8136. 2) = Гаря́ч. (Сбитень). Правоб.
*Гарячко́вий, а, е. Горячечный. Гарячко́ва пра́ця. Лихорадочная работа. Сл. Нік.
Гарячкува́ти, чку́ю, єш, гл. Пороть горячку. Я гарячкую, гарячкую — де воно ділося сокира та долото, аж воно украв хтось. Волч. у.
*Гарячкува́тий, а, е. Вспыльчивый. Сл. Яворн.
Гаря́чник, ка, м. Сбитеньщик. Він був гарячник, усе було у нас гаряч продає. Верхнеднепр. у. (Залюб.).
Гарячосе́рдий, а, е. Вспыльчивый, жестокосердный. К. Кр. 30.
Га́с, су, м. Керосин. Лохв. у.
Гаса́ння, ня, с. Бегание, прыгание.
Гаса́ти, са́ю, єш, гл. 1) Бегать, прыгать, метаться, усердно танцовать. Гасав і я, як божевільний по степах за кабардою. К. ЧР. 94. «Сіль сиплеться з кишені, сіль!» — кажуть чумакові, а він гаса. «А вже, — каже, — мені не до солі, коли грають на басолі». Ном. № 10076. *2) Носиться. Гасає по полю мов навіжений. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Гаси́ло, ла, с. Щипцы для гашения свечей в церкви. Аф. 357.
Гаси́тель, ля, м. Гаситель, гасильщик. К. Бай. 7.
