Гаси́ти, гашу́, сиш, гл. Тушить, гасить. Гасити свічку. Стала діброва палати, палати… взяли діброву гасити, коновками воду носити. Чуб. III. 37.
*Гасі́вка, ки, ж. Жестяная бутыль для керосина, бидон. Наша гасівка на п'ять хунтів. Крим.
Гасі́ння, ня, с. Погашение, тушение. Левиц. I. 360.
Га́ска, ки, ж. Молоток для разбивания кусков соли вываренной на солеваренных сковородах. Вх. Зн. 49.
Га́сло, ла, с. 1) Сигнал, знак. Дав єси до бою гасло і грізна потуга встала. К. Псал. 150. Узяв мушкет, вистрелив на гасло. КС. 1882. IV. 171. 2) Лозунг, пароль. ЗОЮР. I. 203. *«Стій! Гасло?». Лепкий.
Гасло́вий, а, е. Сигнальный.
Га́сни́к, ка́, м. 1) = Гасни́ця. 2) = Гаси́ло. Вх. Лем. 402.
Га́сни́ця, ці, ж. 1) Керосиновая лампа. Нежин. у. Ум. Гасничка. *2) Банка для керосина. Київщ.
Га́снути, ну, неш, гл. Угасать, потухать. На вітрі свічка гасне. Тліла искра, тихо дотлівала на роспутті широкому, та й гаснути стала. Шевч. 236. Крізь верби сонечко сияє і тихо гасне… День погас і все спочило. Шевч. 424. Гаснуть очі. Шевч. 224.
Гасну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Однокр. в. от гаса́ти. *2) Вспыхнуть, вырваться (о пламени). З чого, питаєте, загорілось? Та з печі гаснуло, а тут поблизу солома. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Га́спед, да и га́спид, да, м. 1) Ядовитый змей, аспид. Гадюча в серці в вас отрута, отрута гаспеда лихого. К. Псал. 132. 2) Бранное: дьявол, бес. А ти гаспид проклятий! Ув. Гаспедю́ка.
Га́спедів, дова, ве, га́спедовий, а, е, га́спедський, а, е и га́спидовий, га́спидський. 1) Аспидский, относящийся к ядовитому змею. 2) Бранное: дьявольский, бесовский. Чого вже не роблю з тими гаспедовими схизматиками. Стор. МПр. 80. Гаспидський сину! Ном. № 3558. Куди вас враг несе до гаспидського сина? Греб. 387.
Гаспедю́ка, ки, об. Ув. от га́спед.
*Гастролюва́ти, лю́ю, єш, гл. Гастролировать. Сл. Нік.
*Гасу́ля, лі, ж. Лампочка (керосиновая). Сл. Нік.
Гат, ту, м. и га́та, ти, ж. = Га́тка. Та вже ж тая криниченька гатом загачена. Рудч. Чп. 194. А вже ж тая криниченька гатою загачена. Чуб. V. 251.
Гатала́, нар. Вскачь, галопом. Жид їздить або тюпки, або гатала. Подольск. г.
Гатала́й, меж., выражающее галопирование лошади. Желех.
Гатала́ти, ла́ю, єш, гл. Ездить, бежать вскачь, галопом. Оця коняка, аби трохи захотів швидче їхати, зараз гаталає, — ні за що тобі не побіжить тлуса. Подольск. г.
Гата́ман и пр. = Ота́ман и пр. Грин. III. 636.
Гатели́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) С жадностью есть, пожирать. А убогий ще й голодний… як припався гателити. Рудан. I. 30. *2) = Гати́ти 2, 3 и 4.
Гатине́ць, нця́, м. Раст. Chenopodium Bonus Henrichus L. ЗЮЗО. I. 116.
Гати́ти, гачу́, тиш, гл. 1) Гатить, запруживать, мостить. Мости мостили, греблі гатили. Макс. (1849). 55. Я греблю гачу. Чуб. I. 127. Хоч греблю гати (Так много). Ном. № 7666. 2) Накладывать в большом количестве. І на віщо стілько дров гатити в грубу? 3) Бить, колотить, рубить. Молотом гатити. Гн. II. 49. І ногами товче, і кулаками гатить. Св. Л. 286. 4) Стрелять сильно; напр., из пушек. Із рушниць стріляли, другі з муширів гатили. Мкр. Н. 34.
Гати́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Гатиться, быть запруживаемым. 2) Биться, колотиться, рубиться. Перше поперек гатиться сокирою (дерево), а потім на-з-укіс. МУЕ. III. 28.
Гаті́нка, ки, ж. Миуск. окр. и гаті́ння, ня, с. Гачение, запруживание.
Га́тка, ки, ж. Гать, небольшая плотина. Од гатки до гатки ходить по Росі великий порон. Левиц. I. 94. Ой піду ж бо я ту гатку гатити, щоб добре було до дівчини ходити. Ум. Га́тонька, га́точка. Я до гаточки, — гаточка загачена, я до дівчини, — дівчина заручена. Грин. III. 222.
*Гату́нок, нку, м. Вид, сорт. Сл. Нік.
