заснув, та й нема гадки. Ном. № 1723. Гладкий аж шкура тріщить. Ном. № 8629. Ум. Гладе́нький, гладе́сенький. Сравн. степ. гла́дший.
Гла́дкість, кости, ж. Гладкость. Желех.
Гла́дко, нар. Гладко, ровно, складно, хорошо. Хоч не гладко, аби міцно. Ном. Мій батько робив гладко, то й я в його вдався. Чи чарка, чи ківш буде, — не глядять переміни, гладко п'ють, як з лука б'ють до ночної тіни. ЗОЮР. I. 316. Ум. Гладе́нько, гладе́сенько. Сравн. ст. гла́дше.
Гладу́ля, лі, ж. = Гладу́ха. Ком. II. стр. 103.
Гладу́н, на́, м. 1) Полный, жирный человек. НВолын. у. 2) = Веретільник. Вх. Пч. II. 16. 3) Раст. Herniaria glabra L. ЗЮЗО. I. 124.
Гладуне́ць, нця́, м. = Глади́шка. Шух. I. 96, 264.
Гладу́нка, ки, ж. = Гладун 2. Вх. Пч. II. 16.
Гладу́ха, хи, ж. Полная, жирная женщина. Ном., стр. 299, № 301.
Гладу́ш, ша, м. Глиняный кувшин. Котл. МЧ. 465. См. Глади́шка, гладу́щик.
Гладу́щик, ка, м. Молочный глиняный кувшин с широким и коротким горлом. Могил. у. КС. 1893. VII. 76.
Гла́дчати, чаю, єш и гла́дшати, шаю, єш, гл. Полнеть, толстеть, жиреть. Гладчаєш що-дня, — ні вроку тобі. Левиц. I. 140.
Гла́дше, нар. Сравн. ст. от гла́дко.
Гла́дший, а, е. Сравн. ст. от гладки́й. Левиц. I. 64.
Гладю́чий, а, е. Сильно толстый, жирный. Ото, яка гладюча корова. Волч. у.
Гла́жанка, ки, ж. Просо в толчее почти истолченное для пшена. Кобел. у.
Гла́за, зи, ж. = Лога́за. Вх. Зн. 10.
Глазки́, мн. Железные грузила у невода. Радом. у.
Глаїти, глаю́, їш, гл. Успокаивать. Желех.
Гла́с, су, м. 1) = Го́лос 1. Ном. № 1937. Почула його глас. Грин. I. 120. Коло їх двора а ні гласу. МВ. (О. 1862. I. 96). *Гла́су не одведу́. Сперло дыхание, не могу звука произнести. Сл. Нік. 2) В церковном пении: глас. Затягнув на шестий глас. Ном. № 12442. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. Г. Барв. 197. 3) Звук. (К. Михальчук).
Гласи́ти, шу́, си́ш, гл. Возглашать. Слава в вишніх богу, ангели гласять. Чуб. III. 341.
Гла́сний, ного, м. Избранный голосованием, гласный. Земський гласний.
Гла́стівка, ки, ж. = Ла́стівка. Вх. Лем. 403.
Глевки́й, а́, е́. О хлебе: клейкий, вязкий, недопеченный. Грин. II. 25. Хліб глевкий — на зуби лекше. Ном. № 12288.
Гле́вко, нар. Ум. от глевки́й. Так наша піч пече глевко. Ном. № 2131. Їж, Левко, хоч і глевко. Ном. 12002.
Глевтю́к, ка́, м. = Глевтя́к. Аф. 360.
Глевтя́к, ка́, м. и глевча́к, глев'я́к, ка́, м. Мякиш недопеченного хлеба. Аж баба хліб бровку шпурнула і горло глевтяком заткнула. Котл. Ен. III. 38.
Глевтякува́тий, а, е. 1) О хлебе = Глевки́й. 2) О человеке, преимущественно о детях: толстый и неповоротливый. Глевтякувата дитина.
Гледі́ти, джу́, ди́ш, гл. = Гляді́ти.
Гледі́тися, джу́ся, ди́шся, гл. = Гляді́тися. Мо́лодо гледи́ться. Кажется молодым, молодою. Старенька вже, а на висках кучері, в перстнях у блискучих, у стрічках, то ніби й молодо гледиться. МВ. I. 75.
Гле́й, гле́ю, м. 1) Клейкая, влажная глина. Глей червоний. Вас. 177. 2) Ил. (Гуси) таскають грязь і глей зо дна да мажуть лебедя, щоб пірря посіріло. *3) Зеленая, мылящаяся глина. Херс. Нік. Ум. Глейо́к.
Гле́йкий, а, е. Клейкий, вязкий (о почве).
Глейови́на, ни, ж. Глинистая земля. НВолын. у.
Глейо́к, йку́, м. 1) Ум. от глей. 2) Смесь охристой глины с песком (красящее вещество). Вас. 182.
Гле́к, ка́, м. 1) Кувшин. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Ном. № 5391. Глек розби́ли. Поссорились. Ном. № 9539. Грин. I. 242. Ум. Гле́чик.
Глекопа́р, ру, м. Раст. а) Agrimonia pilosa Led. ЗЮЗО. I. 110. б) Chelidonium majus. L. ЗЮЗО. I. 110.
