вину, по домовині припустили і гріб. Драг. 103. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Рудч. Чп. 167. *У гро́бі. Во гробу. Сл. Нік. 2) Гроби́. Кладбище. Грин. I. 50. 3) Мн. Гро́би. Род игры, в которой одна пара играющих ловит две другие. Чуб. III. 89. Кв. П. II. 100. Ив. 55. Игра эта называется еще ро́би. (См. Роб 3). Гро́би испорченное ро́би? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Харьк. г. Гробо́чок. Гол. I. 229. См. Гробо́к.
Грібну́ти, бну́, не́ш, гл. Гребнуть. Такого багато сього году жаб: що грібниш з землі картоплю, то й жаба. Харьк. у.
Грідушки́, шо́к, ж. Передние части кептара́. Шух. I. 122.
Грізд, гро́зду, м. Пробка. Шух. I. 101.
Грі́зен и грізни́й, а́, е́. Грозный, свирепый. МУЕ. III. 136. Здрігнеться од його грізного голосу. К. ЧР. 219. Тую галеру з грізної гармати привітайте. АД. I. 217.
Грі́зно, нар. Грозно. Став на ляхів грізно гукати. ЗОЮР. I. 205.
Грі́зьба, би, ж. Угрозы. Від постраху, від грізьби стуманіють. К. Іов. 58. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою. Мир. ХРВ. 132.
Грі́ло, ла, с. Громадина. Там таке гріло, ця баба. Лубен. у. Ув. Грі́лище.
Грім, гро́му, м. 1) Гром. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235. *Би́ли громи́. Гремели, раздавались раскаты грома. Били громи. «Пан біг гнивається за кров», — сказав хтось. Лепкий. 2) Раст. Heruiaria glabra L. ЗЮЗО. I. 124. Ум. Гро́мик. Мет. 259.
Гріма́к, ка́, м. Кусок льда, употребляемый для того, чтобы спускаться на нем с горки. Сим. 159. *Мої хлопці ще з осени поліпили з коров'яків грімаки, щоб під морозну ніч водою пообливати, а тоді вранці й пішов на лід. Пир. у., Конон.
Грі́мання, ня, с. 1) Грохот, грохотание. 2) Сердитый крик, брань. 3) Удары, битье.
Грі́мати и гри́мати, маю, єш, грі́мнути и гри́мнути, мну, неш, гл. 1) Греметь, загреметь, грохнуть, загрохотать. О громе, огнестрельном оружии и пр. Грім, що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Могил. 117. Двері гримли серед хати. Федьк. I. 114. О стрельбе чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. АД. I. 217. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. Шевч. 574. Три дні грімали самопали. К. ЧР. 105. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. МВ. II. III. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. Рудч. Ск. II. 131. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. МВ. I. 26. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Рудч. Ск. I. 23. Также с ударением на предпоследнем слоге. Келепом міжи плечі грімає. ЗОЮР. I. 18.
Гріма́ч, ча́, м. Ворчун. Желех. МВ. I. 137.
Грімі́й, мія́, м. Гремящий (о Зевесе), *громовержец. Як буря налетів на їх і громом не так би Зевс грімій, як він, торохнув. К. ЦН. 194.
Грімки́й, а́, е́. 1) Звучный, громкий. Грімкії рушниці. ЗОЮР. I. 136. 2) Громко говорящий, обильный громом, грозный. Грімке літо. НВол. у.
Грі́мко, нар. Звучно.
Грімни́й, а́, е́. Грозный, громовой. Звертається до козаків понуро і з грімною мовою. Стор. МПр. 161.
Грімни́ця, ці, ж. 1) Удар грома. Молния с громом. Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свеча, зажигаемая во время грома (согласно народному верованию). Черниг. 3) = Громни́ця.
Грі́мно, нар. О звуке: сильно, громко. Стукнув у віконечко грімно. Радом. у. Починай, Солохо, — ти ж громній співаєш. Сосн. у.
Грі́мнути. См. Грі́мати.
Грімота́ти, чу́, чеш, гл. и грімоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Грохотать, греметь. Мнж. 22. Коли це стукотить-грімотить, ко-
