биляча голова біжить. Рудч. Ск. II. 66. Тоді мене, моя мила, ждати-піджидати, як стане по небу грім грімотати. Мет. 452.
Грімотня́, ні́, ж. Грохот. Левч. 29.
Гріму́чий, а, е. Гремящий. Ой ні, не татаре, — християнська сила, мов хмарами грімучими, табор обложила. К. Досв. 7.
Грі́нка, ки, ж. 1) Ломоть, кусок. Шух. I. 144. Молила сі богу і все пила склінку води і їла грінку хліба на день. Гн. II. 98. 2) Гренок. Ном. № 12291. Просіяне з ушками, з грінками. Котл. Ен. V. 14. 3) Корзинка подсолнечника. Харьк. 4) Пучок орехов на дереве. Оріхи так грінками й висять. Борз. у. 5) До́бру грі́нку уби́ти, пійма́ти. Выиграть что-либо. Ном. № 10594. То же значение грі́нка йому́ впа́ла. Ном. № 10594. Дідону мав він мов за жінку, убивши добру в неї грінку. Котл. Сн. I. 25.
Грінчи́ти, чу, чиш, гл. Поджаривать (хлеб). Угор.
Грі́свиця, ці, ж. Промежуточная полоса между двумя рядами посадки на бахче. (Залюб.).
Грі́ти, грі́ю, єш, гл. 1) Греть, нагревать, созревать. Піч топлю, руки грію. Ном. № 12538. Чужий кожух не гріє. Ном. № 9652. Ой, місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в бога хліб їси. Ном. № 596. Окропи гріть. Рудч. Ск. I. 137. 2) Гріти самова́рь. Ставить самовар. Пятигорск. окр. 3) Бить, колотить. Отець Хведор грів та грів його по всьому. Левиц. I. 535. 4) — покло́ни. Бить с усердием поклоны. Гріє перед тим хрестом поклони. Мнж. 92. 5) — чупри́ну. Потеть от усилий, силиться. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? Г. Арт. (О. 1861. III. 112). 6) Гріти гадю́ку за па́зухою. Отогреть змею на груди, приласкать неблагодарного. Ном. 7) Грі́ти наді́ю. Поддерживать надежду в ком. Нехай радіє, поки надію серце гріє. Шевч.
Грі́тися, грі́юся, єшся, гл. 1) Греться, нагреваться, согреваться. Грівся коло багаття. Єв. Мр. XIV. 54. 2) О животных: состоять в случке. Вовки гріються два тижня перед хрещенням. Киев. у.
Гріх, ха́, м. 1) Грех. Як не прийме біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106. Б'ють не ляхи, а наші гріхи. Ном. № 866. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Вина. Батько Настусин радіє, що без його гріха сталось таке Грицькові: без вісти зник, вовкулакує. Г. Барв. 452. Ум. Грішо́к, гріше́чок. На душечку спасениє, грішечків отпущениє. ЕЗ. V. 106.
Гріхо́вний, а, е. Греховный, грешный. Гріховного пестування старе тіло просить. Шевч. 403.
Гріхо́вно, нар. Греховно, грешно. К. МХ. 18.
Гріхово́да, ди, м. и ж. Греховодник, греховодница. Желех. О ви, гріховоди! НВолын. у.
Гріхово́дство, ва, с. Греховодничанье. Там тільки пустота та гріховодство. Кв.
Гріхува́ти, ху́ю, єш, гл. — на ко́го. Считать виновным кого. Гріхують на пана і наші дворові, що землі не дано. Харьк. г.
Гріхува́тися, ху́юся, єшся, гл. Считать грехом, почитать себе за грех. Я гріхувався воза мастити в неділю. Каменец. у.
Гріш, гроша́, м. 1) Денежка, полкопейки, грош. Багацько, як за гріш маку. Ном. 2) Деньги. Гріш круглий, — роскотиться. Ном. № 9924. *Лихи́й гріш. Фальшивая копейка, монета. Що ж я валі маю сказати, мамо, коли визнаєте мене як лихий гріш. Лепкий. *Чима́лий гріш. Немалые деньги. Дрібни́й гріш. Мелочь. Сл. Нік. Ум. Гро́шик. З кошиком та з грошиком. Ном.
Гріше́чок, чка, м. Ум. от гріх.
Гріши́тель, ля, м. Творящий грех, грешащий. КС. 1883. II. 470.
Гріши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Грешить. Хто спить, той не грішить. Ном. № 11291. 2) Гріши́ти на ко́го. Подозревать кого, взводить напраслину, грешить. Не гріши на бога — чорт діти забрав. Ном. № 933.
Грі́шка, нар. (Детск.). Грешно. О. 1862. IX. 118. Так грішка робить, а то бозя скара. Ном.
