Грі́шний, а, е. 1) Грешный. Орудує ними, як чортяка грішними душами. Ном. № 1083. Пани тільки грішні, а мужики кругом безгрішні — ні грошей, ні гріхів. 2) Куди́ тобі́ грі́шному! Куда тебе несчастному! 3) Грі́шна — с подразумеваемым существительным: горі́лка. Водка. Не став уже й у грішну вкидатись. О. 1862. VIII. 29. Ум. Грішне́нький.
Грі́шник, ка, м. Грешник. Ном. № 5098.
Грі́шниця, ці, ж. Грешница. Єв. Л. VII. 37.
Грі́шницький, а, е. Принадлежащий, относящийся к грешнику; грешничий. Зникнете на грішницькій дорозі. К. Псал. 4.
*Грі́шність, ности, ж. Порочность. Сл. Нїк.
Грі́шно, нар. В грехах, греша. Грішно живе.
Грішо́к, шка́, м. Ум. от гріх.
Гроба́к, ка́, м. Червяк, личинка насекомого. І квасницю гробак гризе. Ном. № 9796. Ум. Гробачо́к.
Гроба́рь, ря́, м. Могильщик, гробокопатель. Вх. Зн. 51. Дістали від гробаря кістку з мерця. ЕЗ. V. 186. Була раз холера, і вмірало дужо людей. Так гробар дужо мусів гробів копати. Гн. II. 254.
Гробки́. 1) См. Гробо́к. *2) Красная горка. День, в который все селение поминает умерших родственников на кладбище. Кушайте самі, здорові були б, я не питиму, мені гріх, бо у нашому семействі така заведінка — не п'ємо й не куримо від Різдва аж до Гробків, ну, а там дак навертаємо, торік з Окрисаном і дяка понівечили, родичів поминаючи. Пир. у., Конон. *3) Кладбище. Оце на гробках трави укосив, — там така, мало не в пояс. Лип. у., Ситківці. Ефр.
Гро́бний, а, е. Гробовой, могильный. Годі його буде і до гробної дошки забути. Федьк.
Гробни́ця, ці, ж. Гроб. Чорним оксамитом гробницю вибив. Чуб. V. 776.
Гробови́й, а́, е́. Могильный, гробовой. Треба бідувати до гробової дошки. Ном. № 2436.
Гробови́к, ка́, м. *Выходец из гроба (из загробного мира), мертвец, привидение. Як гробовики, ховаються по горищах, по погрібах…, переховують чуже, награблене добро. Мир. ХРВ. 321.
Гробови́ще, ща, с. = Кладови́ще. О. 1861. XI. Св. 41. Так ну ж тут віку доживать, щоб не на другім кладовищі, а на знакомім гробовищі з батьками вкупі почивать. Мкр. Г. 63. Обкопане ровом городянське гробовище з гостроверхою церквою, вкрите зеленим тонконогом і сизою чаполоччу та рясне хрестами. О. 1862. IX. 61. Чума з лопатою ходила та гробовище рила, рила. Шевч. 544.
Гробо́к, бка́, м. Ум. от гріб. Могила, могилка. Полковник остався ночувать на гробках… Узяв сідло, положив на гробок і ліг на йому. Грин. I. 50. Гробки́ = Гроби́ = Гробови́ще = Кладови́ще. Мнж. 178. Левиц. I. 117. На гробках посідали. Черниг.
Гробоко́п, па, м. Гробокопатель. Пятигорск. окр.
Гробокопа́тель, ля, м. = Гробоко́п. Гробокопателі в селі волочуть трупи ланцюгами. Шевч. 545.
Гробо́чок, чка, м. Ум. от гріб.
Гроза́, зи́, ж. 1) Гроза. Гроза буде. Ком. Р. II. 56. 2) Угроза. Подививсь на його з грозою. Кв. 3) Громадина. Вх. Зн. 12.
Гро́зд, ду, м. = Чіп 1. Шух. I. 250.
Грозе́нце, ця, с. Ум. от гро́зно.
Гро́зно, на, с. 1) Виноград. Угор. 2) — ди́ке. Дикий виноград. Ampelopsis hederacea. Вх. Уг. 236. 3) Кисть (винограду). Грозно вінограду. Вх. Уг. 234. Ум. Грозе́нце. Желех.
Гро́зьба́, би́, ж. = Грі́зьба. Ні прозьби, ні грозьби не чує. МВ. II. 45. *Гро́зьбо́ю. С помощью угроз. Сл. Нік. Та й просила нас грозьбою і прозьбою, щоб привезли галочку із собою. Грин. III. 484.
Грома́да, ди, ж. 1) Общество равноправных лиц, мир, собрание, мирская сходка. Громада — великий чоловік. Ном. № 10736. Дай, боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Ном. № 13590. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865. Не хотілось в снігу, в лісі, ко-
