зацьку громаду з булавами, з бунчуками збірать на пораду. Шевч. 4. Слухайте ж, панове громадо! Шевч. 165. По селу люде громадою ходять та когось, мабуть, б'ють, бо дуже кричать. Рудч. Ск. I. 186. Турки село зрабували, громадами людей гнали. Лукаш. 116. *2) Толпа. Так виспівував, що ще більші громади обступали його. Борд. Ум. Грома́дка, грома́донька. Чуб. V. 110. Грома́дочка.
*Грома́дження, ня, с. Нагромождение. Сл. Нік.
Грома́дити, джу, диш, гл. Сгребать (о сене, скошенном хлебе, горящих угольях). Пійшли сіна громадити. Рудч. Ск. I. 80. Кочергою жар громадила. О курах: гресть лапами. На улиці півничок громаде. Мет. 122.
Грома́дитися, джуся, дишся, гл. 1) Сгребаться. Тепер саме сіно громадиться. 2) Собираться. Стали вірниї слуги його на майданах громадиться. ЗОЮР. I. 175.
*Громаді́вець, вця, м. Социалист. Партія соціяльна — соціялісти-громадівці. Драгом.
*Громаді́вство, ва, с. Социализм. Драгом.
*Громаді́вський, а, е. Социалистический. Громадівські змагання. Драгом.
Громаді́лка, ки, ж. Конные грабли.
Громаді́льник, ка, м. Сгребальщик, гребець граблями. Левч. 135. Косарі і громадільники, напрацювавшись за цілий день… повечерявши, співають. О. 1861. IX. 176. Багато накосили. Треба три громадільника, щоб громадили. Грин. I. 119.
Грома́діння, ня, с. Сгребание (травы, скошенного хлеба), разгребание (горящих углей в печи). Косовиця. Тут уже й Мотрі робота — громадіння. Мир. ХРВ. 125.
Грома́дка, ки, ж. 1) Ум. от грома́да. *2) Группа. Наближалася громадка людей. Борд.
Грома́донька, ки, ж. Ум. от грома́да.
Грома́дочка, ки, ж. Ум. от грома́да.
*Громадство́, ва, с. Соединение, общение. Своя воля кожному й вільне громадство й товариство людей і товариств. Драгом.
Грома́дський, а, е. Принадлежащий, относящийся к миру, общественный, мирской, *гражданский. Сл. Нік. Громадських людей кликали цінувати. МВ. II. 203. Громадська земля. Громадська справа. Громадський суд. О. 1861. X. 55. Муж грома́дський. Член общества, представитель известной его части, участвующий в его решениях. Г. Барв. 351. Кулиш. Повести. I. 185. Тогді ж то, не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, ні мужі громадськії, що наш пан гетьман Хмельницький… у городі Чигрині задумав, вже й загадав. Мет. 391.
Громадя́нин, на, м. Член грома́ди, член общества, (*гражданин. Сл. Нік.). Оце зібралися ми, панове-громадяне, про от що розсудить. Гліб. Хай буде громадянином тієї землі, де уродився й виріс. О. 1861. X. 150.
Громадя́нка, ки, ж. Женщина, принадлежащая к обществу, к миру, *гражданка. Сл. Нік.
Громадя́нство, ва, с. 1) Общество, общественное тело, культурное общество. *2) Гражданство. Сл. Нік. Не сумуймо про мизерну долю нашого українського народу; не журімося про те сиріцтво, у якому зостався і зостається він без первоцвіту свого громадянства. К. ХП. 130.
Громадя́нський, а, е. 1) Общественный. Рудч. Ск. I. 26. Громадянське життя. К. Кр. 35. К. ХП. 135. Мусиш з пана чоловіком громадянським статись. К. ХП. 69. Не тільки що народньої, а нема в нас і громадянської гордощі. О. 1862. IX. 28. Наші пани, що повстали на Вкраїні з нових народних дуків, дбали про те, як би рідну мову підняти до… громадянської поваги. К. ХП. 121. *2) Гражданский. Громадя́нська війна́. Гражданская война. Сл. Нік.
Громадя́нщина, ни, ж. Общество, общественность. См. Громадя́нство. Закинене серед чужої нам громадянщини, серед чужоплемінного і чужоядного натовпу, слово наше ховалось тілько по невмірущих піснях. Шух. К. ХП. 135.
