Ґру́ндаль, ля, м. Грубый человек. Вх. Уг. 235.
Ґрундзьо́ваний, а, е = Ґрундзюва́тий. Не яке воно і ґрундзьоване, щоб шановний читець не розборсав його сам, прочитавши картку-дві в книжці. Ном. Од. видав. VI.
Ґрундзюва́ти, дзю́ю, єш, гл. Крепко увязывать, упаковывать.
Ґрундзюва́тий, а, е. 1) Узловатый. 2) Переносно: замысловатый.
Ґрунт и грунт, ту, м. 1) Надел, земля, участок земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ном. № 14064. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Рудч. Ск. II. 154. Грунта, великі маєтки збуває. АД. I. 95. Осіли на рангових або на магистратських та чернечих грунтах. К. ЧР. 198. 2) Почва. Там добрий ґрунт — усе як з води йде. 3) Основа, основание. Земля не може рушити з грунту свого. Чуб. I. 69. Слово — вітер, а письмо — грунт. Ном. № 10664. Ум. Ґру́нтик, гру́нтик.
Ґрунта́ля, лі, ж. Род жгута по верхнему краю чете́на́ (см. чете́н), сплетенного из растений: или дерези́, или Cornus sanguinea. О. 1862. V. Кух. 37.
Ґру́нтик, гру́нтик, ка, м. Ум. от ґрунт и грунт.
Ґрунті́вка и грунті́вка, ж. Усадьба. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя і поля день п'ять. О. 1862. VIII. 7.
Ґрунтови́й, а́, е́. 1) Почвенный. 2) Землевладельческий.
Ґрунтови́ще и грунтови́ще, ща, с. = Ґрунті́вка. Жили вони (брати) на однім батьківськім грунтовищу. Грин. I. 287.
Ґрунтовни́й, а́, е́. Основательный, прочный.
*Ґрунтува́ння, ня, с. Грунтование. Сл. Дубр.
Ґрунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Основывать. Желех. 2) Грунтовать (у художников). Желех.
Ґрунь, ня, м. Хребет горы. Шух. I. 1. *Черемш. «Верх.» и «Село вигибає».
Ґрявча́ти и ґрянча́ти, чу́, чи́ш, гл. Каркать; крякать. По цілих ночах ґрявчит тот пташок. Вх. Уг. 235. Качка грявчит. Вх. Уг. 235.
Ґу́ґля, лі, ж. 1) Род верхней мужской и женской одежды из белого сукна у гуцулов. Форма ґу́ґлі: мешок, распоротый по одной стороне, надетый на плечи и связанный на шее шерстяным шнурком или медною цепью; сшитый конец ґу́ґлі служит вместо башлыка. Гол. Од. 69. *Черемш. «Верх». 2) = Ґу́ля. Як ударив, так ґуґля й набігла йому. Новомоск. у. Ум. Ґу́ґолька.
Ґуґлюва́тий, а, е. Покрытый шишками. Новомоск. у. (Залюбовск.). Ґуґлювата деревина. Киев. у.
Ґу́ґолька, ки, ж. Ум. от ґу́ґля.
Ґуджула́й, ла́я, ґуджуле́й, ле́я, м., ґуджула́йка, ки, ґуджуле́я, ле́ї, ґуджуле́йка, ки, ж. Навозный жук. Вх. Зн. 14. Ум. Ґуджу́лька. Вх. Зн. 14.
Ґудз, дза и ґудзь, дзя, м. 1) Пуговица. Мет. 403. Ціновим ґудзем застебнувся. Котл. Ен. IV. 26. 2) Шишка от ушиба, опухоль. Будував сю хату низького зросту чоловік і двері міряв по собі, то аби сьмо ґудза не набили. Св. I. 27. Да якийсь бойчак загилив кизяк, вліпив кизяком, аж ґудзь під оком. Грин. III. 54. 3) Узел на веревке, нитке. Сей батіг був і посмолений, а тепер вже давно обліз, аж рудий та товстий такий! І на кінці ґудз як голуб'яче яйце. Св. Л. 74. Ум. Ґу́дзик. Іде по улиці чоловічок, сам мерзений, мідяні ґудзики, на шапці бляшка з доброго семигривенного. Морд. Оп. 23.
Ґудзь-ґудзь! ґудзю́сь-на! Призыв для свиней. Вх. Уг. 271.
Ґуз, за, м. Узел (на нитке, веревке). Вх. Лем. 408.
Ґузва, ви, м. = Ґу́ля. Вх. Лем. 408.
*Ґу́здратися, раюся, раєшся, гл. Медлить, мешкать, возиться. Ромка, як ти довго чешешся! Що це ти так довго ґуздраєшся, а наші сукні не вичищені лежать. Франко.
Ґузеле́ць, льця́, м. = Ґа́лиця, Pelias berus. Вх. Лем. 408.
Ґу́зий, а, е = Ку́ций. Вх. Лем. 408.
Ґузу́лька, ки, ж. Ум. от ґузу́ля.
Ґузу́ля, лі, ж. Круглая шишка. (См. Ґу́зва, ґу́ля). Ум. Ґузу́лька. Мат на челі ґузульку. Вх. Лем. 408.
Ґу́лати, лаю, єш, гл. Быть в силах, в состоянии. Пирят. у.
