Байдачи́ще, ща, м. Ув. от байда́к.
Байда́чний, а, е. Принадлежащий, свойственный байдаку́.
Байда́чник, ка, м. Рабочий на байдаку́.
Байдачо́к, чка́, м. Ум. от байда́к.
Байде́! Сокращ. байдуже́. Байде нам се! КПС. 11. Да хоч чужа хата — гірка хата, — я байде. Г. Барв. 433.
Ба́йдиґи, диґ, ж. мн. В выраж. Ба́йдиґи плести́. Говорить вздор. Желех.
Ба́йдики, ків, мн. Баклуши; употребл. только в форме ба́йдики би́ти — бить баклуши, баклушничать. Ном. № 10872. Тобі б тільки лежати та байдики бити. Левиц. I. 423.
Байдикува́ння, ня, с. Ничегонеделание, баклушничанье. І не докучило тобі байдикування? Не змогла б я отако байдикуючи день-у-день без роботи жити. Харьк. г.
Байдикува́ти, ку́ю, єш, гл. Ничего не делать, баклушничать. АД. I. 152. Він нічого не робив, тільки байдикував. Волын. г. Байдикують собі дома при батьку; звісно, ні косить, ні жать не підуть. Драг. 146.
Байдра́к, ка́, м. = Будя́к. Carduus. Вх. Пч. II. 30.
Ба́йду́же́, нар. Безразлично, нужды нет, и горя мало, все равно. Недоля жартує над старою головою, а йому байдуже. Шевч. Байдуже паски, аби порося! Ном. № 7280. Умер батько — байдуже, вмерла мати — байдуже, умер милий чорнобривий, — та й стало жаль дуже. Н. п. Ум. Ба́йду́жки, байду́же́чки. А мені про те й байдужечки. Кролев. у. Товкачисі радість: Бог дав сина…, а Товкачеві й байдужки. Морд. Оп. 1. *Байдуже́ собі́. Ничего себе, сносный. Хатка в його — байдуже собі, розкішненька. Крим.
Байду́жен, жна, не. Кратк. форма от байду́жний. Ніхто мене не жде і парубок мій байдужен. Г. Барв. 337.
Байду́же́чки, нар. Ум. от ба́йду́же́.
Байду́жий, а, е. Безразличный, равнодушный, индифферентный. Погляд її очей був недбалий… байдужий. Левиц. Пов. 297. *Бачить моє серце, що Мотря тобі не байдужа. Лепкий.
Байду́жість, жости, ж. Безразличие, индифферентизм, равнодушие. Левиц. I. 330. Потрібно великої праці, щоб зв'язати те, що порвала наша недбайливість та стидка українська байдужість. Левиц. Пов. 279. Байдужість про закони природи. К. ХП. 122.
*Байду́жні́ти, ні́ю, ні́єш, гл. Становиться равнодушным. Сл. Нік.
Байду́жки, нар. Ум. от ба́йду́же́.
Байду́жливий, а, е. = Байду́жий. К. Кр. 35.
Байду́жливо, нар. = Байду́жно. Байдужливо прийняла вдова вмову дурневу, — не виявляла вона ніколи ні радощів, ні смутку. Г. Барв. 307. Вона й привіталася, і снідання подала, і щось промовила, і про щось поспитала, і глянула, і подякувала, та усе наче недбайливо, якось байдужливо. МВ. III. 105.
Байду́жний, а, е. = Байду́жий. К. Кр. 17. Г. Барв. 20.
Байду́жно, нар. Равнодушно, безразлично, индифферентно. Дивиться байдужно з високости. К. ЦН. 291. Роспитувала я селян про неї, але мені одказувано байдужно, мов про аби що. Г. Барв. 373.
Ба́йдур, ра, м. Волокита, ловелас? «Де ж їх будеш прала, Галенько єдина?» — На тихім Дунаю, козаче-гультаю! — «Де будеш сушила, Галенько єдина?» — На єдвабном снуре, козаче-байдуре. Гол. II. 722, 723.
Ба́йка, ки, ж. 1) Басня. «Кажи казки!» — Не вмію. — «Кажи байки!» — Не смію. — «Кажи сякої-такої небилиці!» Чуб. I. 214. Не все те правда, що байка каже. Чуб. I. 232. Байки Л. Глібова. Як пан лягає спать, то він йому каже байки. Рудч. Ск. I. 191. 2) Безделица, шутка, пустяки. Лайка — байка, а битва — молитва. Ном. № 3807. Байка плавати, але як би казали нурка дати. Фр. Пр. 19. 3) = Ба́я. На дівочках плаття — все клин та китайка та зеленая байка. Чуб. III. 38. Ум. Ба́єчка. Я вигадав, лежачи на печі, для вас сюю баєчку, паничі. Гліб.
Байка́рь, ря́, м. Баснописец. Желех.
Байки́й, а́, е́. Говорливый, словоохотливый. Левч. 27.
*Байківни́ця, ці, ж. Сборник басен. Сл. Нік.
