ня. Це буде на два годи балакні. Біля корчми така балакня. Миус. окр.
Бала́куватий, а, е = Балакли́вий. Вони обидва однаково балакуваті. Новомоск. у.
Балаку́н, на́, м. Говорун, болтун. К. Дз. 96.
Балаку́чий, а, е = Балакли́вий. Там така приязна та балакуча жінка. Кобел. у. Аби були слухачі, а наш Круглий оповідач дуже балакучий. Ком. II. 68.
Бала́м! бала́м! меж. Подражание ударам колокола. Шейк. *Также и Бала́м-ба́м.
Бала́мкати, каю, єш, гл. Протяжно звонить в один колокол. Шейк.
Баламу́т, та, м. 1) Возмутитель, нарушитель душевного покоя, обольститель. Чуб. V. 398. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш; як поїдеш, то й забудеш. Нп. 2) Знахарь. Чуб. III. 193. 3) Рыба: макрель, Scombres scombrus. Черном. Вх. Пч. II. 21.
Баламу́та, ти. 1) М. = Баламу́т 1. Шейк. 2) Ж. Затруднение, замешательство. Угор.
Баламу́тити, чу, тиш, гл. 1) Мутить, возмущать, то же, что и каламу́тити. 2) Смущать, нарушать покой. Чуб. V. 106. Нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспольству. К. ЧР. 107.
Баламу́тка, ки, ж. 1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниця баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526. 2) Неурядица, нестроение; спор. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг. 3) Водка, в которой вымочен табак. Желех.
Баламу́тний, а, е. 1) Мутный, нечистый (о жидкостях), то же, что и каламу́тний. 2) Непокойный, тревожащий.
Баламу́тно, нар. 1) Тревожно, неспокойно. 2) Несправедливо. Декуди говорять: скривився, як середа на п'ятницю, — але то вже баламутно, бо середа не має чого кривитися на п'ятницю, бо обі однаково пісні. ЕЗ. V. 209.
Баламу́тство, ва, с. Возмущение, смущение; обман. Їх обман, їх криту золотом і баламутством правду. К. ДЗ. 37.
Бала́н, на́, м. Белый вол. КС. 1898. VII. 41.
Бала́нда́, ди́, об. 1) Медлительный, неповоротливый, неловкий человек. Желех. 2) Вздорный болтун. Желех.
Бала́ндати, даю, єш, гл. Качать туда и сюда. Желех.
Баланді́ти, джу́, ди́ш, гл. Болтать, говорить пустяки. Желех.
Балахре́стити, щу, стиш, гл. Шалить, шутить, балагурить. Угор.
Бала́чка, ки, ж. Разговор, беседа; болтовня.
*Бала́ш, ша́, м. 1) Железная руда (глинистая). Сл. Тутк. 2) Песковатая руда. Сл. Дубр.
Балбе́ра и балби́ра, ри, ж. Род рыболовного снаряда: ряд крючков на веревке, с поплавками. Черном.
Балбе́рка, ки, ж. Поплавок в рыболовных сетях. Ум. Балбе́рочка. Черном.
Балбе́рний и балбе́рочний, а, е. Употребл. в выраж.: балбе́рна или балбе́рочна снасть = Балбе́ра. Черном.
Балбе́рочка, ки, ж. Ум. от балбе́рка.
Балбе́рочний. См. Балбе́рний. Черном.
Балда́, ди́, ж. 1) Большой топор. Вх. Зн. 1. 2) Неуклюжая, неповоротливая женщина. Ном. № 13951. 3) В загадке: далда́-балда́ — свинья.
*Балди́кати, каю, каеш, гл. Болтать вздор. Роби, а не балдикай. Крим.
Ба́леґа, ґи, ж. = Бе́леґа. Вх. Зн. 2.
Ба́лець, льця, м. 1) Головное покрывало, головной платок женщины (во время свадебного обряда?). Желех. Балець, матінко, балець, на сім мір та й на палець; що буде завивати, то буде споминати: «то невісточка дала, бодай щастє мала. Гол. IV. 321. 2) Род свадебного хлеба. Гол. IV. 369, 395.
Ба́ли, лів, м. мн. Разговоры, розсказни. Тільки і балів на селі, що про мене безщасну. О. 1862. VII. 42. Росклався з своїми балами — і до вечора тебе не переслухаєш. Полт. Всі ж не з балами стояли, всі були по ділу тут.
