*Безми́тний, а, е. Беспошлинный. Сл. Нік.
Бе́змін, на, м. Безмен. Безмін да терези. К. ЧР. 71. Ум. Бе́змінчик. Ув. Безміни́ще, безміня́ка.
Бе́змір, ру, м. = Безмі́р'я. Желех.
Безмі́рний, а, е. Безмерный, неизмеримый, беспредельный. Стор. М. Пр. 166. Небо безкрає та безмірне. Ком. I. 20. Безмірна далечінь. Ком. I. 51.
Безмі́рно, нар. Безмерно, неизмеримо, беспредельно.
Безмі́р'я, р'я, с. Неизмеримость, беспредельность, безграничность. Щог. В. 109. У блакитному безмір'ї сонце плине і палає. Щог. В. 40.
Безмі́сячний, а, е. Безлунный. Безмісячна ніч.
Безмли́в'я, в'я, с. Время безработицы на мельнице. Як безмлив'я хиба, тоді нишком од пана змелем людського. Черниг. Оце в нас безмлив'я: вітру немає. Пирят. у.
Безмо́вий, а, е. Немой. Син його, недоросток безмовий. К. ПС. 61.
Безмо́вний, а, е. Немой, безмолвный; молчаливый. Воли… безмовні. К. Дз. 193. Нічого не мовить, як мрець безмовний. Г. Барв. 535. Шле на перед робить своїх безмовних. К. МБ. ХІІ. 269. Вона показалася зовсім не такою тихою і безмовною, якою вона вдавала себе. Левиц. I. 294.
Безмо́вно, нар. Молча. Безмовно сиділи. МВ. III. 32.
Безмо́зкий, а, е. 1) Не имеющий мозга. Безкосте, безмозке усе море виплаває. (Заг. пьявка). Ном. № 98, стр. 293. 2) Безмозглый, глупый. Плюгаш безмозкий (брань). МВ. (КС. 1902. X. 152).
Бе́зна, ни, ж. Запущенное поле, дурное неудобное место. Ковел. у. Отсюда: забе́знити по́ле — запустить ниву.
Безнаді́йний, а, е. Безнадежный. Безнадійна неволя. К. Кр. 31.
Безнаді́йність, ности, ж. Безнадежность.
Безнаді́йно, нар. Безнадежно. Ком. I. 54.
Безнаді́я, ді́ї, ж. = Безнаді́йність. Св. Л. 128. В очах безнадія світиться. Св. Л. 215.
*Безна́міру, нар. Ненамеренно, нечаяно. Сл. Дубр.
Безнапа́сний, а, е. Не знающий горя, напасти, счастливый. Як то слухати легкі речі безнапасного щасниці при своїй лихій годині. МВ. II. 135.
Безнапа́сно, нар. Не зная горя, счастливо.
*Безнасі́нний, а, е. Бессеменный. Сл. Нік.
*Безнаслідко́вий, а, е. Безрезультатный. Сл. Нік.
Безнаща́дний, а, е. Не имеющий потомства, беспотомный. См. Наща́док.
Безневи́нний, а, е. Невинный, неповинный, невиноватый. Безневинних б'ють. Мир. ХРВ. 202. На мене молоду, безневинную неслава. Чуб. V. 279.
Безневи́нність, ности, ж. Невинность, неповинность, невиновность. Хто вже був у бувальцях, то зараз і зробив так, не вповаючи на безневинність свою. МВ. II. 191.
Безневи́нно, нар. Невинно, без вины. Мир. ХРВ. 278. Близьких сусідів хліба й соли безневинно збавляв. АД. I. 187. В следующей песне наречие это употреблено, кажется, в значении: «не без вины, не невинно», как и должно быть, судя по составу слова: Стали отцеву й неньчину молитву забувати, тоді їх став господь безневинно карати.
Безнемі́рний, а, е. Безмерный. Миргород. у. Слов. Д. Эварн.
Безнемі́рно, нар. Безмерно. Він безнемірно пив. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Безно́гий, а, е. 1) Безногий, не имеющий одной или обеих ног. Чуб. V. 65. 2) О лошадях: слабый на ноги. Безногий кінь.
Безно́сий, а, е. Не имеющий носа, безносый. Де багато баб, там дитя безносе. Ном. № 6667.
Безно́сько, ка, м. Человек, не имеющий носа.
Безоборо́нний, а е. Беззащитный. К. МБ. XII. 266. Обороняв сиріт безоборонних. К. Іов. 61.
Безоборо́нність, ности, ж. Беззащитность. Желех.
