ра б уже їх в хату звати», — сказав я старостам своїм, — «та молодих за стіл сажати, — не доки тут стояти їм!» Добре було нашим батькам на Вкраїні жити, док не знали наші батьки панщини робити. Гол. I. 20.
Доки́дати, даю, єш, гл. Добросать.
Докида́ти, да́ю, єш, сов. в. доки́нути, ну, неш, гл. 1) Добрасывать добросить. Кругленьким, маленьким до неба докинеш. Ном., стр. 297, № 228. *2) Добавлять, додавать (слово). Аби… ніжок не давили — докидали паничі. Черемш.
Докиса́ти, са́ю, єш, сов. в. доки́снути, ну, неш, гл. Докисать, докиснуть.
До́ків, нар. = До́кіль. Доків була я в мамочки, куди йшла, — співала. Гол. I. 122.
До́кіль, докі́ля, нар. = До́ки. Дещо. 119. Вража ж тебе мати знає, докіль тебе, молодице, ждати. Чуб. V. 549.
Докінча́ння, ня, с. Окончание, довершение.
Докінча́ти, ча́ю, єш, гл. = Докінчи́ти. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав бог дня сьомого діло своє, що зробив. К. Св. П. 1 кн. М. II. 2.
Докі́нчувати, чую, єш, сов. в. докінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Оканчивать, окончить. К. (О. 1861. VI. 33).
Докі́р, ко́ру, м. Укор, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Ном. № 922. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір. Левиц. Пов. 69.
Докі́рливий, а, е. Укоризненный.
Докі́рливо, нар. Укоризненно.
Докі́рний, а, е = Докі́рливий.
Докі́рник, ка, м. Укоритель.
Докла́д, ду, м. 1) Доклад, добавочные материалы. Як добрий доклад до тіста, то й паляниці добрі будуть. Лебедин. у. Нема докладу, тим і не роблю. *2) Доклад. Сл. Нік.
Доклада́ння, ня, с. 1) Докладывание. 2) Прибавление. 3) Изложение. 4) Насмешка.
Доклада́ти, да́ю, єш, сов. в. докла́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Докладывать, доложить, прилагать, приложить. Доклада́ти пра́ці, доклада́ти рук. Прилагать труд, прилагать старания. Люде, що в науці кохаються, що звикли не тілько очима дивитися, а ще й докладати розумної праці, щоб вияснити собі усе те, на що дивляться. Дещо. 17. Доклада́ти во́за. Отколотить, убить. Ном. № 13185. Як би я свою (жінку) підстеріг в чім, — тут би їй і доклав воза. Котл. Моск. Чар., явл. X. 2) Прибавлять, прибавить, дополнять, дополнить. Инчий розважає, а инчий тугу докладає. Черк. у. До книжок докладає своє розумне слово. 3) Излагать, изложить обстоятельно, с доказательствами (О терпимых от поляков и евреев притеснениях). Козаки й мужики у неділю рано, богу помолившись, листи писали, і в листах добре докладали, і до пана Хмельницького у Полонне посилали. Дума. Начне їй докладать, бо розумна таки й голова була у його. Стор. М. Пр. 153. 4) Доклада́ти кому́. Насмехаться над кем. Чує, як сміються з його, чує, як докладають йому. Кв.
До́кладка, ки, ж. Острота, насмешка. Стіпний на докладки. Ном. № 12899. Почну… глузувати… Вже на докладки я лихий. Кв.
Докладне́нько, нар. Ум. от докла́дно.
Докла́дний, а, е. Обстоятельный, подробный, точный.
Докла́дність, ности, ж. Обстоятельность, точность; подробность в изложении.
Докла́дно, нар. Обстоятельно, подробно, точно. Ум. Докладне́нько. Він на все докладненько з ласкою одвітував. Г. Барв. 151.
Докла́сти. См. Доклада́ти.
Докли́катися, чуся, чешся, гл. Дозваться. Кликала батенька, не докликалася. Чуб. V. 101.
До́кля, нар. Пока. Не женися, Шугаїку, доклясь молоденький. Гол. III. 403.
Доко́вувати, вую, єш, сов. в. докува́ти, ку́ю, є́ш, гл. 1) Доковывать, доковать. 2) Оканчивать, окончить кукованье (о кукушке).
Доко́ли, нар. = До́ки. Доколи, господи, забудеш мене в напасті до кінця. К. Псал. 26.
