Домі́вство́, ва́, с. Дом. Там домівства повибудовувано такі, що ну! Каменец. у. Здибують мня кумове і зо мнов ся вітають, і за жену питають: «Ми то собі кумівство, — ходім трохи в домівство!» Гол. I. 216.
Домі́вський, а, е. Домашний, домовой.
Домізко́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. домізкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Додумываться, додуматься, соображать, сообразить. Домізкувалися, що у вдови Загірньої суть не один син, а іменно… два. К.
*Домінува́ти, ну́ю, єш, гл. Доминировать. Сл. Нік.
*До́мір, ру, м. Домер, домеривание. Сл. Нік.
*Домі́ри, нар. Соразмерно, в меру. Сл. Нік.
Домірко́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. доміркува́тися, ку́юся, єшся, гл. Додумываться, додуматься. Ком. I. 48.
Домі́рний, а, е. Соразмерный. Черк. у.
*Домі́рність, ности, ж. Соразмерность. Сл. Дубр.
Доміта́ти, та́ю, єш, сов. в. домести́, мету́, те́ш, гл. Дометать, домести. Не домела до порога й кинула сміття серед хати.
*До́мішка, ки, ж. Примесь. Сл. Нік.
*Домі́шування, ня, с. Подмешивание. Сл. Дубр.
*I. Домі́шувати, шую, єш, сов. в. доміси́ти, мішу́, місиш, гл. Домешивать, домесить. Сл. Нік.
*II. Домі́шувати, шую, єш, сов. в. доміша́ти, ша́ю, ша́єш, гл. Домешивать, домешать. Сл. Нік.
Домліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. домлі́ти, лі́ю, єш, гл. Довариваться, довариться. М'ясо домліває.
Домня́ти, ну́, не́ш, гл. = Дом'я́ти.
Домо́ви́й, а, е. Домашний. Домового злодія не встережешся. Ном. № 11096. На домовій раді в гетьмана. К. ЧР. 27. Збували… скот і рухомость домовую. Мкр. Г. 62. Господа́рь домо́вий. Хозяин дома. Сидять мужні жони, господарі домові. Рк. Макс. Домо́вий ді́дько. = Домови́к.
Домови́к, ка́, м. Домовой. Стука раз-по-раз, мов його домовик душить. Ном. № 3142.
Домови́на, ни, ж. 1) Гроб. Шевч. 47. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. 2) Гробница. Стоїть в селі Суботові на горі високій домовина України широка, глибока. Шевч. Ум. Домови́нка. От уже і домовинку принесли новеньку. МВ. I. 101.
Домо́вини, вин, ж. мн. Обрядовый пред свадьбой уговор относительно числа свадебных гостей, подарков и пр. Чуб. IV. 560. Мет. 165.
Домови́нка, ки, ж. Ум. от домови́на.
*Домові́чити, чу, чиш, гл. Домоседничать. Под. Юрк.
*Домовла́сник, ка, м. Домовладелец. Сл. Нік.
*Домовла́сницький, а, е. Домовладельческий. Сл. Нік.
Домовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. домо́вити, влю, виш, гл. 1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. Шевч. 56. 2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять. 3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. «Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти». — «На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!» (Говорит пьяница укоряющей его жене). Чуб. V. 1099. Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому. МВ. (О. 1862. III. 47).
Домовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. домо́витися, влюся, вишся, гл. 1) Договариваться, договориться до чего. 2) Договариваться, договориться, уславливаться, условиться, наниматься, наняться. Може домовиться, коли за рушниками прислати. Кв. Тільки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала. Шевч. 301.
Домо́вний, а, е. Условленный.
Домовни́к, ка́, м. 1) = Домівни́к. 2) = Домови́к. Відьма не ходить туди, де єсть домовник: він її зараз укладе. ЗОЮР. II. 37.
*Домо́вода, ди, м. Домовод. Сл. Нік.
Домога́ння, ня, с. Требование, домогательство, притязание на что.
