ходиться дома. Як сі домарило? Шух. I. 201.
Дома́рь, ря́, м. Хозяин, домохозяин. Вх. Зн. 5. Шух. I. 217, 218.
I. Дома́ха, хи, ж. 1) Жилище, дом, местопребывание (у рыбаков). Браун. 43. 2) Первый улов, ближайший к стоянке рыбаков. Левиц.
*II. Дома́ха, хи, ж. Дамасская сабля, клинок. А Залізняк в Смілянщині домаху гартує. Шевч. «Гайдамаки». VII.
Дома́цуватися, цуюся, єшся, сов. в. дома́цатися, цаюся, єшся, гл. Дощупываться, дощупаться. Ти така гладка стала, що мабуть і ребер не домацаєшся. Васильк. у.
Дома́шній, я, є = Домо́вий. Домашнього злодія не встережешся. Ном. № 11096. Левиц. I. 173. * — ворог. Внутренний враг. Бо не пора тепер, мавші великого… ворога… визивати на бій домашніх ворогів. Лепкий.
Дома́ювати, ма́юю, єш, сов. в. дома́яти, ма́ю, єш, гл. Оканчивать, окончить развеваться, колыхаться и пр. См. ма́яти. Що у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти. Грин. III. 122. (Конопелькам) да не дали вітри да достояти, зеленому листю да домаяти. Грин. III. 122.
*Домежо́вувати, вую, єш, сов. в. домежува́ти, жу́ю, єш, гл. 1) Домежевывать, домежевать. 2) Прилегать, граничить. Сл. Нік.
Доме́лювати, люю, єш, сов. в. домоло́ти, мелю́, ме́леш, гл. Домалывать, домолоть.
Домести́. См. Доміта́ти.
Доме́ць, мця, м. Дворец. Я чув, що у Київі домець царський строїться. Лубен. у.
Домива́ти, ва́ю, єш, сов. в. доми́ти, ми́ю, єш, гл. Домывать, домыть. Ще трохи пшениці не домила. Богодух. у.
Домива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. доми́тися, ми́юся, єшся, гл. Домываться, домыться, быть в состоянии вымыть, вымыть до-чиста. Огірки збірала, а тепер рук не домиюся. Богодух. у. Невісточка так запустила діжу, що мию, мию, та й не домиюся. Богодух. у.
*Доми́лювати, люю, єш, сов. в. домили́ти, лю́, лиш, гл. Домыливать, домілить. Сд. Нік.
Домина́ти, на́ю, єш, сов. в. домня́ти и дом'я́ти, мну́, не́ш, гл. 1) Доминать, домять, оканчивать, окончить мять. 2) Оканчивать, окончить растирать, измельчать. Доминай бо швидче перець! Киев. у. 3) Доедать, уписывать. Кухарь кота лає, а він курча доминає.
Домири́ти, рю́, риш, гл. Окончить мирить.
Домири́тися, рю́ся, ришся, гл. Помириться.
До́мисел, слу, м. Догадка, предположение.
Доми́слюватися, слююся, єшся и домисля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. доми́слитися, люся, лишся, гл. Догадываться, догадаться. Сама собі домислююсь що мені робити. Г. Барв. 234. Усяке зараз домислялось, куди вони простують. К. ЧР. 3.
Доми́ти. См. Домива́ти.
*Доми(е)тикува́тися, ку́юся, ку́єшся, гл. Додуматься, изловчиться. Сл. Нік.
До́мичок, чка, м. Ум. от дім.
Домишля́тися, ля́юся, єшся = Домисля́тися.
Домі́в, нар. = Додо́му. Жид з порожніми бербеницями верне домів. Федьк.
Домі́вка, ки, ж. 1) Дом — не в смысле здания, а в смысле вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Мет. 345. Чуже дитя клене-проклинає… за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. Чуб. V. 849. *Розійшли́ся по домі́вках. Кроме прямого смысла, еще: Отправились во-свояси. Сл. Нік. 2) Место жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. К. Хмельн. Ум. Домі́вонька, домі́вочка.
Домі́вни́к, ка́, м. Домочадец. І перед власними домовниками моїми. Закр.
Домі́вни́ця, ці, ж. Домочадец-женщина. Ти у нас в хаті не домівниця, нашому добру не кукібниця. Нп.
