що-аж у долошки плещуть. Федьк. *2) = Тік. Сл. Яворн.
До́лото́, та́ *(мн. Доло́та, р. долі́т), с. Долото, *стамеска. Ув умілого і долото рибу ловить. Ном. № 6019. Довбав долотом на дриветні. Левиц. Пов. 150. Покочу я долото, всі дівочки в болото. Млр. л. сб. 351. Ум. долітце́. Шух. I. 277, 284.
До́лочко, ка, м. Ум. от I діл.
Доло́шка, ки, ж. Ум. от доло́ня.
Долуба́й, ба́ю, м., и долуба́йка, ки, ж. Огурец, выеденный курами. НВол. у.
Долуба́ти, ба́ю, єш, гл. = Длу́бати. Почав долубать. Продолубав таку вже дірочку, шо й кулак улізе. Грин. III. 336.
Долуба́тися, баюся, єшся, гл. = Довба́тися, длу́батися.
Долу́зувати, зую, єш, сов. в. долу́зати, за́ю, єш, гл. Долущивать, долущить (семечки). Долузати насіння. Васильк. у.
Долупа́ти, па́ю, єш, гл. Окончить отковыривание, отделение слоев или отламывание чего.
Долупа́тися, па́юся, єшся, гл. Окончиться — об отковыривании, отделении слоев или отламывании чего.
Долу́плювати, люю, єш, сов. в. долупи́ти, плю́, пиш, гл. Оканчивать, окончить сдирание чего-нибудь.
Долу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. долупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Дошелушиваться, дошелушиться.
Долу́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. долу́патися, паюся, єшся. Доискиваться, докапываться. Люде й не долупуються, куди то гроші йдуть. Каменец. у.
Долуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. долучи́ти, чу́, чиш, гл. Прибавлять, прибавить.
Долу́щування, ня, с. Окончание вылущивания.
Долу́щувати, щую, єш, сов. в. долу́щити, щу, щиш, гл. Оканчивать, окончить вылущивание. Ось квасолі долущу та й піду. Богодух. у.
Долу́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. долу́щитися, щуся, щишся, гл. Оканчивать, окончить вылущиваться, шелушиться.
До́льній, я, є. Нижний. Рад я жить над горою, кину дольню персть. Чуб. III. 18.
Долю́блювати, люю, єш и долюбля́ти, ля́ю, єш, гл. Долюбливать. Е, не долюблювала жидова тих казенних. Стор. I. 237. Не долюбляв тільки батько удови. МВ. II. 79.
До́ля, лі, ж. 1) Участь, удел, жребий, судьба, *рок. Моя доля терпіти. Така тобі, доню, доля судилася. Метл. Горе ж мені, горе, нещасная доле, — виорала дівчинонька мислоньками поле. Чуб. V. 6. 2) Счастливая судьба. Пошли йому, господи, щастя й долю. К. ЧР. 67. В того доля ходить полем, колоски збірає, а моя десь ледащиця за морем блукає. Шевч. 41. Нема йому щастя-долі. Мет. 461. 3) Раст. Sempervivum globiferum. L. ЗЮЗО. I. 136. Ум. До́ленька, до́лечка. Чуб. V. 555. Бідна моя головонька, доленька нещасна! Мет. 65. А я, доленько, в неволі помолюся богу. Шевч.
Дом, му, м. = Дім. Чуб. III. 177.
I. До́ма, ми, ж. = Дім. Своя дома. Рк. Левиц. Занесеш до моєї доми. Грин. II. 81. Прийшов… до своєї доми. Грин. III. 369.
II. До́ма, нар. Дома. Чом не хочеш ти робити і дома сидіти? Чуб. III. 148. Батько й мати поїхали до родичів…, дома зосталися хлопці. Ком. II. 68.
Домага́ння, ня, с. = Домога́ння.
Домага́тися, га́юся, єшся, гл. = Домога́тися. Ном. № 5342.
Дома́зувати, зую, єш, сов. в. дома́зати, жу, жеш, гл. Домазывать, домазать. Ось долівку домажу та й піду. Харьк. г.
Домальо́вувати, вую, єш, сов. в. домалюва́ти, лю́ю, єш, гл. Дописывать, дописать красками. Шевч. 196.
Домалюва́тися, лю́юся, єшся, гл. Дописать красками до чего-нибудь.
Дома́нювати, нюю, єш, сов. в. домани́ти, ню́, ниш, гл. Приманивать, приманить. Ніяк теляти до рук не доманиш. Черк. у.
Домари́ти, рю́, риш, гл. Быть, находиться дома. Чи єс сама домарила, чи єс мала гості? Шух. I. 201.
Домари́тися, ри́ться, гл. безл. На-
