ро ввиділи, пану доповіли. АД. I. 36. Наймичка доповіла їй, що се все Тупотун так веселить беседу. Г. Барв. 311.
*Допові́дач, ча, м. Докладчик. Пр. Пр.
Допові́дно, нар. Основательно, точно. Були у нього гроші, але доповідно не можу сказати скільки. Ольгоп. у.
*Доповідь, ді, ж. Доклад.
Допові́сти́́. См. Доповіда́ти.
Допо́внювати, нюю, єш, гл. = Доповня́ти. Усього достачає і хлібом святим доповнює. Г. Барв. 180. Вам і чаші не доповнювані. Грин. III. 147.
Доповня́ти, ня́ю, єш, сов. в. допо́внити, ню, ниш, гл. Дополнять, дополнить. З тії хмари дощик накрапає та синього моря доповняє. Мет. 446. АД. I. 99. Слізьми моря не доповниш.
Доповня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. допо́внитися, нюся, нишся, гл. Дополняться, дополниться.
Допо́вчити, чу, чиш Достроить, дополнить. Хата виведена була по вікна, а то вже я її укукобила й доповчила. Харьков.
Допо́ки, нар. До тех пор пока. Не оженюся, допоки вік віков. Гол. I. 344. Співатиму йому допоки віку, допоки тху хвалитиму на струнах. К. Псал.
Допомага́ти, га́ю, єш, сов. в. допомогти́, можу́, жеш, гл. Помогать, помочь. Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах. К. ЧР. 14. Як міг, так допоміг. Ном. № 4540. Роби, небоже, то й бог допоможе! Ном. № 68.
Допомага́тися, га́юся, єшся, гл. Добиваться, домогаться. Пише було син, що йому не дуже добре допомагаться за дохід з наслідства. Левиц. I. 68.
Допомина́ння, ня ср. Домогательство.
Допомина́ти(ся), на́ю(ся), єш(ся), гл. Добиваться, домогаться. Хто припоминає, той допоминає. Ном.
Допомі́жний, а, е. Вспомогательный.
Допомо́га, ги, ж. Помощь, пособие. Грин. II. 38. Тільки озвешся, руку потягне і допомогу дасть. К. ЧР. 398. Я тобі буду в допомозі. Грин. II. 32.
Допомогти́. См. Допомага́ти.
Допо́рати, раю, єш, гл. Докончить прибирать. Тут усе недопоране, завтра святки, а вона хурк! пішла до матері — от і добре! Канев. у.
Допо́тиль, нар. До сих пор, до этого места. Вх. Лем. 411.
Допра́вди, нар. Действительно. Я таки доправди дуже втомилась. Чуб.
Доправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. допра́вити, влю, виш, гл. 1) Дослуживать, дослужить церковную службу. Піп доправив службу. 2) Допра́вити довг. Взыскать долг. 3) Доводить, довести. Одведи отцих людей та гляди мені, прямо доправ до красної дівиці — ясної зірниці. Мнж. 19. *4) Доканчивать, окончить. Приходила підпила та приносила не раз ще й у плящині горілки й решту доправляла в своїй хаті. Борд. *5) Довзыскивать, довзыскать. Сл. Правн. М.
Доправля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Требовать, добиваться. Свого доправляйся, роду не чужайся. Ном. № 9033. 2) — за що. Требовать уплаты. Стахова жінка доправляється за курчата. НВолын. у.
Доправува́тися, ву́юся, єшся, гл. Требовать. І горівки ся напиває, і їсти ся доправує, і на войну ся збірає. Гол. I. 11.
Допра́ти. См. Допіра́ти.
Допріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. допрі́ти, прі́ю, єш, гл. Свариваться, свариться вполне. Каша пріла, не допріла. Мил. 72.
Допрі́к, ку, м. Упрек, укор. Якими допріками палкими, якими гіркими його дорікала. МВ. II. 144.
Допріка́ти, ка́ю, єш, гл. Упрекать. *— кому. Упрекать кого. Писк.
Допрі́ти. См. Допріва́ти.
Допрова́джувати, джую, єш, сов. в. допрова́дити, джу, диш, гл. Доводить, довести. К. ЧР. 380.
Допро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. допроси́тися, шу́ся, сишся, гл. Допрашиваться, допроситься. І не допрошуйся до мене в хату, бо не допросишся.
Допряда́ти, да́ю, єш, сов. в. допря́сти, ряду́, де́ш, гл. Допрядывать, допрясть. Ось допряду мички, та й будемо вечеряти. Харьк. у.
