Допта́ти, пчу́, чеш, гл. = Топта́ти. Грин. III. 518. Взулася в черевички та й по хаті допче. Чуб. V. 156. Ми півроку допчемо, нім осьмак найдемо. Гол. I. 128.
Допуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. допусти́ти, щу́, стиш, гл. Допускать, допустить. Боже, як прийде час умерти, не допускай довго лежати — кажи прийти смерти. Ном. № 8304. Тільки допусти його до коша, а сам не рад будеш. Ном. № 4840.
Допуска́тися, ка́юся, єшся, сов. в. допусти́тися, щу́ся, стишся, гл. 1) Допускаться. *2) Позволять, позволить себе что. Допустився великих злочинів.
До́пуст, ту, м. Попущение, допущение. Перш було, як ідуть некрути, а просто їх жид їде: взяли роспрягли коней і віз перевернули й пропало. От який допуст був. Каменец. у. *Допуст бо́жий. Попущение господне. Желех.
Допусти́ти. См. Допуска́ти.
До-пуття́, нар. Как следует. *Дове́сти дити́ну до-пуття́. Вывести дитя в люди. Сл. Нік.
Допха́тися, ха́юся, єшся, гл. Дойти с трудом, дотащиться. Сяк-так до слобідки хоч з горем допхався. Сніп. 162.
Доп'ясти́, ся. См. Допина́ти, ся.
Дора́, ри́, ж. = Па́ска. Шух. I. 106, 251.
Дора́дець, дця и *дора́дця, ці, м. Советник.
Дора́джувати, джую, єш, сов. в. дора́дити, джу, диш, гл. Советовать, посоветовать. Дорадила вража вдова, як жінку забити, — тепер порадь, вража вдово, где єї подіти. Чуб. V. 630.
*Дора́дник, ка, м. Советник. Желех.
Дора́дниця, ці, ж. Советница. Мати моя, дорадниця в хаті, дорадила, як жінку карати, тепер дорадь, де її сховати. Чуб. V.
До́раз, дора́зу, нар. 1) Сразу. Той і стихнув доразу. МВ. I. 133. А мати як ся дознала, дораз на гору біжала. Гол. II. 712. *2) Целиком, полностью. Франко.
Доразі́сінько, нар. Вдруг. Гадка прояснилася мені доразісінько.
*Дора́на, нар. До утра, до (рас)света. Старий сотник міг розказувати дорана. Лепкий.
Дорахо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. дорахува́тися, хуюся, єшся, гл. Досчитываться, досчитаться.
*Дорачкува́ти(ся), ку́ю(ся), єш(ся), гл. Доползти с трудом. Сл. Яворн.
*Дора́ювати, юю, єш, сов. в. дора́яти, ра́ю, єш, гл. Советовать, присоветовать, надоумить. Дораяли люди — піди розкажи батькові. Крим.
Дорва́ти, ся. См. Дорива́ти, ся.
Дорегота́тися, гочу́ся, чешся, гл. Дохохотаться.
Дорека́ння, ня, с. и пр. = Доріка́ння и пр. Занедбали паненята дорекання мого брата. К. Досв. 48.
Доре́чі, нар. 1) Кстати. *2) К слову. Сл. Нік.
*Доре́чний, а, е. Уместный. Тим більше доречним, здається мені, спом'янути і вшанувати… П. Зайцев.
Дорива́ння, ня, с. Дорывание. Богодух. у.
Дорива́ти, ва́ю, єш, сов. в. дорва́ти, ву́, ве́ш, гл. Дорывать, дорвать. Дорву відра (вишень) та й ітиму в хату. Богодух. у.
Дорива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. дорва́тися, ву́ся, вешся, гл. Дорываться, дорваться.
Дори́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. дори́патися, паюся, єшся, гл. Отворять и затворять дверь до тех пор пока… Дорипався, що зовсім вихолодив хату. Харьк. у. *Дори́павя до кра́ю. Дошел до безвыходного положения. Сл. Нік.
Дорі́бок, ро́бку, м. Заработок, прибыток. Щоб ти дорібку не мав. Чуб. III. 89.
* *Дорі́внювати, нюю, єш (кому, чому), гл. Равняться чему. Сл. Дубр.
Дорі́д, ро́ду, м. Урожай.
Дорі́дливий, а, е = Дорі́дний. Сльози такі дорідливі, як дощ перед грядом. Св. Л. 98.
Дорі́дний, а, е. 1) Урожайный. Хвалить бога, тепер дорідний год на всячину. Васильк. у. 2) Рослый, крупный. Дорідне жито. Канев. у. 3) Прирожденный, врожденный. Дорідна відьма, а єсть відьми роблені, — мати дочці так
