поробе, шо вона й відьмою стане. Александрийск. у. Слов. Д. Эварн.
Дорі́женька, дорі́жечка, ки, ж. Ум. от доро́га.
Дорі́жка, ки, ж. 1) Ум. от доро́га. 2) Род узорной резьбы, которой украшается ярмо. Чумак у дорозі, гуляючи, вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. Также у гончаров — узор при раскраске мисок: трехцветная полоска. Вас. 184.
Дорі́жний, я, є. Дорожный.
Дорі́зування, ня, с. Дорезывание.
Дорі́зувати, зую, єш, сов. в. дорі́зати, рі́жу, жеш, гл. Дорезывать, дорезать. Сніп. 161. Барило дорізував тих, що ще хрипіли. Стор. М. Пр. 123.
Дорі́зуватися, зуюся, єшся, сов. в. дорі́затися, жуся, жешся, гл. Дорезываться, дорезаться.
Доріка́ння, ня, с. Укоризна, упрекание, упрек. Сміливі дорікання і горді протести Іова здавались би сучасникам Ездри і Неемії богозневагою. К. Іов. VII. Було не витерпе єї дорікання за ту горілочку і надає їй бебехів. Стор. М. Пр. 153.
Доріка́ти, ка́ю, єш, одн. в. дорікну́ти, ну́, не́ш, сов. в. дорікти́, речу́, че́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. I. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люде дорікають. Мнж. 104. А вороги мої буяють, гірким докором дорікають. К. Псал. 230. «Катре!» — дорікнула мати. МВ. II. 120.
Дорі́кливий, а, е. Укоризненный.
Дорі́кливо, нар. Укоризненно.
Дорікну́ти, дорікти́. См. Доріка́ти.
Дорні́нка, ки, ж. Топор на длинном топорище для срубывания деревьев, названный по месту (Дорна-Ватра), из которого такие топоры доставляются. Шух. I. 175.
Доро́байло, ла, с. 1) Верзила. 2) = Обича́йка.
Дороби́ти, ся. См. Доробля́ти, ся.
*Доробке́вич, ча, м. 1) Выбившийся собственным трудом, разбогатевший. 2) Выскочка, парвеню. Франко.
Доробко́вий, а, е. Заработанный. Батько нічого нам не лишив, ніякої дідівщизни, зосталося од матері доробкове, заробляне. Могил. Под.
Доро́блювати, люю, єш, гл. = Доробля́ти.
Доробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дороби́ти, блю́, биш, гл. 1) Доделывать, доделать. Ішов робить, доробляти, щоби дали вечеряти. Чуб. V. 1014. 2) Дорабатывать, доработать, доканчивать, докончить. Не ївши і дня доробив. Мнж. 127.
Доробля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. дороби́тися, лю́ся, бишся, гл. 1) Дорабатываться, доработаться. Доробився, що й руки не зведе. 2) Приобретать, приобресть работой что-нибудь. Чуб. I. 272. Роблю, роблю, та й не можна ніяк доробитись. НВолын. у. Хто робить, той ся доробить. Ном. № 9951. Силуваним конем не доробишся. Ном. № 1086. Чужим волом не доробитися. Ном. № 9663 Злиднями не доробишся. Ном. № 1579.
*Доро́бок, бку, м. 1) Заработанное, благоприобретенное имущество. 2) Мн. Дорі́бки = Обжинки.
Доро́в, ва, ве. Сокращенное из здоров! Здравствуй! Грин. II. 178. Доров був, дядьку! Рудч. Ск. II. 154.
Доро́га, ги, ж. 1) Дорога, путь. В поход у дорогу славні компанійці до схід сонечка рушали. Шевч. Смерть — неминущая дорога. Ном. № 8243. Проста до Христа у світі дорога. Чуб. III. 17. Бо́жа доро́га (Ном. № 8229), чума́цька дорога, *доро́га в Єрусали́м. Млечный путь. Бу́ти на бо́жій, оста́нній доро́зі. Быть при смерти, *не жилец на свете. Вже на божій дорозі стоїть. Липов. у. с. Ситківці. Єфр. Г. Барв. 361, 434. Куди́ вам доро́га? Куда вам путь лежит? *Доро́гою компро́місів. Путем компромисов. Сл. Нік. 2) Дорога, путешествие. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвіночку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілочку. Мет. 81. 3) В гончарной печи арка, образуемая козло́м и стеной печи. Вас. 180. 4) У ткачей: а) то-же, что и сказ. МУЕ. III. 20; б) в основе: место, сквозь которое продевается челнок. Шух. I. 258. Ум. Дорі́(о́)жка, дорі́(о́)женька, до-
