ный ум. *— по́гляд. Испытующий взор, взгляд. Сл. Нік. Мати все те бачила допитливим оком. Левиц. Пов. 257.
Допи́тливо, нар. Пытливо, *испытующе. *Дід глянув допитливо на коменданта. Черемш.
*Допи́тування, ня, с. Допрашивание, расспрашивание.
Допи́тувати, тую, єш, сов. в. допита́ти, та́ю, єш, гл. 1) Допрашивать, допросить. 2) Расспрашивать, расспросить. Глухий не дочує, так допитає. Ном. № 8565.
Допи́туватися, туюся, єшся, сов. в. допита́тися, та́юся, єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, выспрашивать, выспросить. Царь допитується: чого ти, дочко, журишся? Рудч. Ск. II. 32. *— кого́. Допытываться у кого. Допитувався він тих, що читали газети, що там чувати на широкім світі. Борд. Допита́тись сло́ва. Узнать решение. Поїхали до свата слова допитаться. НВолын. у. 2) Находить, найти кого-либо при помощи расспросов. Скоро козак нетяга Насті Горової, кабашниці степової допитався, зараз у світлицю вбрався. ЗОЮР. I. 201. Допитався до того багатого купця. Грин. II. 326.
Допі́в-. Полу-. Допівзруйно́ваний. Полуразрушенный.
Допі́зна, нар. До поздней поры. Він сидів допізна.
Допіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. допекти́, чу́, че́ш, гл. 1) Допекать, дожаривать. Допікати хліб, курку. 2) Допекать, донимать, досаждать. Чумак чумака таранею допіка, а сам у його з воза потягує чабака. Ном. № 13571. А ніхто мені так не допікав, як та капосна баба Палажка Солов'їха. Левиц. Пов. 336. Щирий і незлобивий був рицарь, да вже як допечуть йому, то стережись тоді кожен. К. ЧР. 311.
Допіра́ння, ня, с. Достирывание белья.
Допіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. допра́ти, перу́, ре́ш, гл. = Допира́ти, допра́ти. Поможіть мені сорочок допрати. Славяносерб. у.
Допі́ро, допі́ру, нар. Теперь только, лишь только, только-что. Драг. 44, 45. Грин. III. 360. Чуб. II. 45. Чого я тужу, чого я нужуся? Чого я допіро плакати учуся? Чуб. 450. Радий, наче допіро народився. Рудч. Ск. II. 160. Повів їх до клуні і дав їм по копі: богові копу, Петрові копу і Павлові копу, та й допіру дає їм пообідати. Чуб. III. 157. Ми оце допіро приїхали. Уман. у.
Доплазува́ти, зу́ю, єш, гл. Доползти. Доплазував до самого верха. Черк. у.
Допла́чувати, чую, єш, сов. в. доплати́ти, чу́, тиш, гл. Доплачивать, доплатить, приплачивать, приплатить. Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. Ном. № 9969.
Допле́нтатися, таюся, єшся, гл. Добраться, дотащиться, доплестись. Харьк. у. Я міркував собі йдучи, поки доплентавсь до хатини. Шевч.
Доплести́. См. Допліта́ти.
До́плив, ву, м. Приток. Желех.
Доплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. допливти́ и доплисти́, пливу́, ве́ш, гл. Доплывать, доплыть. Чуб. V. 345. Пливе, допливає, руки простягає. К. Досв. 70.
Допли́гувати, гую, єш, сов. в. допли́гну́ти, ну́, не́ш, гл. Доскакивать, доскочить, допрыгивать, допрыгнуть. Розгнівався кінь, як стрибнув, — на сажень до царівни не доплигнув. Грин. I. 173.
Допліта́ти, та́ю, єш, сов. в. доплести́, лету́, те́ш, гл. 1) Доплетать, доплесть. 2) Довязывать, довязать, надвязывать, надвязать. Допліта панчішку. К.
Доплуга́нитися, нюся, нишся, гл. Дотащиться, добраться. Ледве доплуганився до міста. Ком. I. 52.
Доплу́татися, таюся, єшся, гл. = Допле́нтатися. Аж опівночі хиба додому доплутаєшся. К. I. 4.
Допну́ти, ся. См. Допина́ти, ся.
Доповза́ти, заю, єш, сов. в. доповзти́, зу́, зе́ш, гл. Доползать, доползти. Мов рачки доповзла до города. Кв.
Доповіда́ти, да́ю, єш, сов. в. допові́сти́, ві́м, віси́, гл. 1) Оканчивать, окончить рассказывать, *досказывать, договаривать, договорить. А останні доповідали… Лепкий. 2) Сообщать, сообщить, докладывать, доложить. Ско-
