Досу́гий, а, е. Престарелый. Це дуже досуга жінка: літ з вісімдесят. Кременч. у.
Досу́кування, ня, с. Досучивание.
Досу́кувати, кую, єш, сов. в. досука́ти, ка́ю, єш, гл. Досучивать, досучить. Оце сяду та ниток досукаю. Богодух. у.
Досу́нути, ся. См. Досува́ти, ся.
Досу́шувати, шую, єш, сов. в. досуши́ти, шу́, шиш, гл. Досушивать, досушить.
Досу́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. досуши́тися, шу́ся, шишся, гл. Досушиваться, досушиться.
Досхну́ти. См. Досиха́ти.
До-схочу́, нар. Вволю, сколько угодно. Ком. I. 21.
Досхти́. См. Досиха́ти.
Досяга́ти, га́ю, єш, сов. в. досягти́, гну́, неш, гл. 1) Доставать, достать до чего, хватать, хватить до чего. І крівавими руками мене ловлять, досягають. К. Псал. 133. Б'ють так, як і великі паничі, аби рука досягла. МВ. I. 99. Один чумак сало став їсти, із лаганця досягши, а другий люльку запалив. Рудч. Ск. II. 171. 2) Достигать, достичь чего. 3) Достать, брать, взять. 4) Доставать, достать, добывать, добыть. Молока досягти.
*Дося́гнення, ня, с. Достижение.
Дося́яти, ся́ю, єш, гл. Окончить сиять. Що й у батька да й одна дочка, да не дали люде да догуляти, русою косою да домаяти, червоним косничком да досяяти. Грин. III. 122.
Дотанцьо́вувати, вую, єш, сов. в. дотанцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Дотанцовывать, дотанцовать. «Твій батько вмер!» — Постій трохи, дотанцюю. Ном. № 10078. 2) Дойти танцуя. Дотанцював аж до брами. Шевч. 270.
Дотанцюва́тися, цю́ю, єшся, гл. 1) Танцуя дойти до чего. 2) Дотанцоваться до чего.
Дотараба́нити, ню, ниш, гл. Дотащить, донесть. Насилу дотарабанила мішок, — дуже важкий. Богодух. у.
Дотараба́нитися, нюся, нишся, гл. Дотащиться. Очі завидющі: назбірала кислиць стільки, що всилу дотарабанилася з їми додому. Богод. у.
Дота́скувати, кую, єш, сов. в. дотаска́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Дотаскивать, дотащить. Мнж. 40. Насилу дотаскав його, такий великий. 2) Истаскивать, истаскать, донашивать, доносить (об одежде).
Дота́скуватися, куюся, єшся, сов. в. дотаска́тися, ка́юся, єшся, гл. Дотаскиваться, дотащиться, с трудом доходить, дойти.
Дотекти́. См. Дотіка́ти.
До́теп, пу, м. 1) Остроумие, искусство. *2) Шутка, острота. Масні́ до́тепи. Пошлости. Сл. Нік.
Доте́па, пи, ж. 1) Способность, уменье. Гуляти часто до півночі в пісні, в пари, у лави, в жгут; кому ж із них була дотепа, то в гроші грали в сім листів. Котл. Ен. 2) Способный чоловек.
Дотепе́р, нар. До настоящего времени, до сей поры. Бідив я, та й дотепер бідую. Каменец. у. Як тримав я поїдинка (11 десятин) тоді, та й дотепер тримаю. Каменец. у.
*Дотепе́рішній, ня, нє. Бывший до сей поры, предшествующий. Сл. Нік.
Доте́пний, а, е. 1) Способный. Дотепна до всякого діла. Шевч. 296. А в нас такого дотепного коваля ізроду не було. К. ЧР. 331. *2) Остроумный. Сл. Нік.
Доте́пник, ка, м. 1) Способный мужчина, дока, молодец. *2) Остроумец.
Доте́пниця, ці, ж. 1) Способная женщина. *2) Остроумная женщина.
Доте́пність, ности, ж. Способность, дарование. Так даремне потратив свої сили чоловік з наукою, з щирою охотою, та й не без дотепности. Драгом. Передм. Пов. Федьк. Не було дотепности самому додуматись. Ком. I. 48.
Доте́пно, нар. 1) Способно, искусно. *2) Остроумно.
Доте́пре, нар. = Дотепе́р.
Доте́рплювати, плюю, єш, сов. в. доте́рпіти, плю, пи́ш, гл. 1) Вытерпливать, вытерпеть. Я знаю, він не дотерпить. НВолын. у. 2) Выносить, вынести, претерпевать, претерпеть. Дотерпіла лиха в походах. Левиц. Пов. 24.
Доте́рти, ся. См. Дотира́ти, ся.
Дотеса́ти, ся. См. Доті́сувати, ся.
До́ти, до́тиль, до́тіль, нар. До тех пор, до того времени. Доти лях мутив,
