доки не наївся. Ном. № 876. Доти ходив, доки не наклав головою. Ном. № 10050. *До́ти по́ки. До тех пор пока (не). Желех.
До́тик, ку, м. 1) Осязание. *2) Прикосновение. А теплий дотик ніжної шиї жив на його руці та розлазивсь по тілі… Коцюб.
Доти́ка, ки, ж. Укор.
*Дотика́льний, а, е. Прикосновенный.
*Дотика́льце, ця, ср. Щупальце. Желех.
Дотика́ння, ня, с. Прикосновение.
I. Дотика́ти, ка́ю, єш, сов. в. доткну́ти, кну́, неш, гл. 1) Дотрагиваться, дотронуться, прикасаться, прикоснуться. 2) Колоть, уколоть, уязвлять, уязвить словами.
I. Дотика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. доткну́тися, ну́ся, нешся, гл. = Дотика́ти 1. Єв. Л. XXIV. 39.
II. Дотика́ти, ка́ю, єш, сов. в. дотка́ти, тчу́, че́ш, гл. Дотыкать, доткать, оканчивать, окончить ткание. Уже небагато дотикать Ярошисі.
II. Дотика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. дотка́тися, тчу́ся, че́шся, гл. Дотыкаться, доткаться.
Дотина́ти, на́ю, єш, сов. в. дотну́ти и дотя́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Дорезывать, дорубливать. 2) Досаждать, допекать, пилить. Він мені дотинає за матір. НВолын. у. Хоць ти не скажеш, то скаже твоя мати до буде мені що-ранку дотинати: «вставай, невістко, бодай ти здорова не встала». Чуб. I. 696. Він почав дотинати моєму чоловікові, що мене треба в острог за те, що я колись дотинала його жінці чамайданом. Верхнеднепр. у. (Залюбовск.). Словом дотина. К. Бай. 49.
*До́тинка, ки, ж. Колкость. Франко.
*Дотинко́вувати, вую, єш, сов. в. дотинкува́ти, ку́ю, єш, гл. Доштукатуривать, доштукатурить.
Дотиня́тися, ня́юся, єшся, гл. Дослоняться, дошататься.
Дотира́ти, ра́ю, єш, сов. в. доте́рти, тру́, тре́ш, гл. Дотирать, дотереть. *Зараз дотру підлогу, тай побіжу на базар. Крим.
Дотира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. доте́ртися, тру́ся, ре́шся, гл. Дотираться, дотереться.
*До́тичка, ки, ж. Касательство, прикосновение. Желех.
Доти́чний, а, е. 1) Касающийся чего. *2) Соответствующий, прикосновенный. Сл. Нік.
Дотіка́ти, ка́ю, є́ш, сов. в. дотекти́, течу́, че́ш, гл. 1) Дотекать, дотечь, оканчивать, окончить течь. 2) Дотекать, дотечь до какого-либо места. 3) Хватать. У вас на це толку не дотече. Змиев. у. 4) Сравниваться, сравниться. Харьків проти Київа не дотече, бо менший. Змиев. у.
До́тіль, нар. = Доти.
Доті́пувати, пую, єш, сов. в. дотіпа́ти, па́ю, єш, гл. Дотрепывать, дотрепать, оканчивать, окончить очистку льна или пеньки от кострики.
Доті́пуватися, пуюся, єшся, гл. 1) Оканчиваться очисткой (о льне, пеньке). *— куди́, до ко́го, чо́го. Добраться, добрести. Сл. Нік.
Доті́сувати, сую, єш, сов. в. дотеса́ти, тешу́, шеш, гл. Дотесывать, дотесать.
Доті́суватися, суюся, єшся, сов. в. дотеса́тися, тешу́ся, шешся, гл. Дотесываться, дотесаться.
Дотка́ти. См. II. Дотика́ти.
Доткли́вий, а, е. 1) Резкий, говорящий колкости, обидные вещи. Усе робила і слухалась як матір рідну (свекруху); дотклива вона була, да що, — думаю, — мені з їм жить, а не з нею. Г. Барв. 60. 2) Колкий, резкий, обидный (о словах).
Доткли́вість, вости, ж. Колкость.
Доткли́во, нар. Колко, резко, обидно. Не кажіть бо так доткливо, пані, не говоріть так згрізна до мене. Г. Барв. 344.
Доткне́ння, ня, с. Прикосновение.
Доткну́ти, ся. См. Дотика́ти, ся.
Дотліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. дотлі́ти, лі́ю, єш, гл. Дотлевать, дотлеть. Тліла искра, тихо дотлівала на роспутті широкому, та й гаснути стала. Шевч. 236.
До́тля, нар. = До́ти. Дотля собі погуляю, поким молоденька. Гол. II. 410.
Дотовка́ти, ка́ю, єш, сов. в. дотов-
