колись на вигоні, не дотулялись ні до чиєго города. Крим.
Дотьо́пати(ся), паю(ся), єш(ся), сов. в. дотьо́пкати(ся), каю(ся), єш(ся), гл. Добрести. Поки то дотьопкається до села.
Дотяга́ти, га́ю, єш, сов. в. дотягти́, гну́, неш, гл. Дотягивать, дотянуть, дотаскивать, дотащить.
I. Дотяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. дотягти́ся, гну́ся, нешся, гл. Дотягиваться, дотянуться, дотаскиваться, дотащиться.
II. Дотяга́тися, га́юся, єшся, гл. 1) Дотягаться, тянуть, тащить до какого-либо времени, до каких-либо последствий. Тягав на собі важке та й дотягався, що тепер лежить. Харьк. у. Він усе їх (гроші з гамана) тягав і дотягався, що коло їх і вмер. Грин. I. 88. 2) Дотаскаться.
Дотя́ти. См. Дотина́ти.
Доу́митися, млюся, мишся, гл. = Дорозумі́тися.
*Дох, до́ху, м. Мор, смерть. Та й доху на них немає. А. Вержб. Катер.
*Дох, дху, м. Дыхание, дух. М. Шашк.-Желех.
Дохазяйнува́тися, ну́юся, єшся, гл. Хозяйничать до какого-либо времени, до каких-либо последствий. Дохазяйнувались до такого, шо в хаті й шматка хліба не було. Грин. II. 253.
Дохапа́тися, па́юся, єшся, гл. Дохвататься.
*Дохвати́тися, чу́ся, тишся, гл. Схватить, дожиться, дождаться. Дохватилася вона лиха. Харьк.
До́хід, хо́ду, м. 1) Плата, заработок. Вставай та дохід давай, бо вже ти, козаченьку, зовсім здоров. (Слова знахарки пациенту). КС. 1882. X. 28. 2) Вознаграждение (натурой или деньгами), даваемое коля́дникам. Виносьте дохід паляницю й хліб. Грин. III. 32. Боже, дай вечір добрий та давайте дохід довгий. Мет. 333. См. Недо́хід. 3) Платье и обувь для слуги (на́ймита). НВолын. у. *Я й кажу панам: «дасте мені сорок карбованців за рік та свиту, а дохід мій». Крим.
До́хлий, а, е. Дохлый. Стор. I. 66.
Дохли́на, ни, ж. Дохлятина.
*Дохля́ка, ки, ж. Дохлая. Наплодить наплодила дохляка, та й сама згинула. С. Васильч.
До́хнути, ну, неш, гл. Издыхать, дохнуть. Під стогом вовки дохнуть. Ном., стр. 299, № 308.
Дохну́ти, ну́, не́ш, гл. Вздохнуть. Подививсь на мене, дохнув і його не стало. Черниг. г.
Дохова́ти, ва́ю, єш, гл. Сохранить, сберечь.
Дохова́тися, ва́юся, єшся, гл. 1) Прятаться до чего-либо. Усе ховавсь та й доховавсь, що далі вже й нікуди. 2) Вскормить, воспитать. З чужого чортяти не доховаєшся свойого дитяти. Чуб. I. 302.
Доходжа́ти, джа́ю, єш, гл. = Дохожа́ти.
Дохо́джувати, джую, єш, гл. 1) Кончать, кончить хождение. 2) Донашивать. Доходювали свої сіртуки, то що, щоб по жнивах ( = по екзаменах у семинарії) надіти рясу й підрясник. Св. Л. 130.
Доходи́телька, ки, ж. Всезнайка, опытная. Вона така доходителька: все у городі знає, то й мені показувала. Змиев. у.
Дохо́дити, джу, диш, сов. в. дійти́ (дойти́), дійду́, деш, гл. 1) Доходить, дойти, подходить, подойти. Став (вовк) доходити до лисиччиної хатки. Чуб. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся (брань). Ном. № 3766. Дохо́дити до се́рця. Трогать. І чую, що говорять, і бачу їх, а до серця ніщо мені не доходить. МВ. II. 12. Дійти́ до зро́сту. Вырасти. Рудч. Ск. I. 99. 2) Приходить, прийти, заходить, зайти к кому. Чом ти ніколи до нас не дійдеш? Харьк. Доходили молодиці знакомі навідати. МВ. (О. 1862. I. 81). 3) — чого́. Достигать, достигнуть чего-либо. Святого він дійти заміру хоче. К. ЦН. 259. От був мій пан-отець князь, великого чину дойшов. МВ. II. 32. — добра́. Быть счастливым, добиться счастья. Дай тобі, боже, щоб ти добра дійшла. Св. Л. 114. — кінця́. Оканчивать, окончить. То сяк, то так і дійшов кінця. Св. Л. 134. — літ. Вырастать, вырасти. Тільки що діти літ стали доходити, що вже матері і вті-
