ха, і поміч. МВ. I. 45. Маєш сина, брате, я — дочку єдину; як дійдуть літ, іспаруй їх у добру годину. К. Досв. 105. — ро́зуму. Созревать, созреть умственно. ЗОЮР. I. 20. Став розому доходити, — сам побачив, що треба робити. Мир. ХРВ. 46. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, — нехай перше розуму дійде. МВ. — ру́чки. Кончать покос. Г. Барв. 145. — сорома́. Осрамляться, осрамиться. Ой там чужая сторона, — щоб нам не дійти сорома. Мет. 181. 4) Добиваться, добиться, узнавать, узнать, вникать, вникнуть, исследовать, выследить. Вони доходять по книжках, що від чого взялось. Ромен. у. Знайшли путо у Семена та по тому й дійшли, хто коня вкрав у Йвана. Волч. у. Чи не дійдемо, які там у неї думки. МВ. (О. 1862. III. 36). Він до всьо́го дохо́де. Он во все вникает. Харьк. *— сво́го́ пра́ва. Настаивать на своем праве, добиваться своего права. Ор. Лев. 5) Кончаться, кончиться. Через тиждень мені місяць дійде, як тут живу. Пирят. у. 6) Кончаться, кончиться, умирать, умереть. Там лежить такий хворий, що скоро мабуте дійде. Лебед. у. Уже доходе дитина. Лебед. у. Як би були води не дали, то я б дійшов уже (Стрижевск.). Із лошяти й дійшла кобила. НВолын. у.
Дохо́дитися, хо́джуся, дишся, сов. в. ді(о)йти́ся, дійду́ся, дешся, гл. 1) Приходить, прийти, доходить, дойти до чего, кого. Ді́йдеться ряд. Придет черед. Константиногр. у. 2) — до ко́го. Дойти, доходить до сведения кого. До царя те дійшлось. Рудч. Ск. I. 82. 3) Безл. Приходиться. Як мені доходилось — він знає. Черк. у. По́ки там ще до чо́го ді́йдеться! Пока еще что будет. Кв. II. 100.
Доходи́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Доходиться. Доходився, що й хвоста збувся. Ном. № 8780. 2) Находиться, уходиться. Доходились ніжки, доробились ручки. Ном. № 8234. 3) — чого́ (ли́ха). Доходиться (до беды), нажить (беду). Не ходи, мій синоньку, доходишся лиха. Млр. л. сб. 339.
Дохожа́лий, а, е. Взрослый, в летах. О. VII. 39. Дохожалий таки був парубок, та й умер. Канев. у. Дівка вже дохожала, не сьогодня — завтра заміж піде.
Дохожа́лість, лости, ж. Пожилые лета. Не вважаючи на свою дохожалість, вона любила молодитись. Левиц. Пов. 168.
Дохожа́ти, жа́ю, єш, гл. = Дохо́дити. 1) Нехай би нас стали козаки зачувати, до нас дохожати, смерти нашої доглядати. Макс. (1849), 18. 2) Я до тебе, дівчинонько, я до тебе дохожав, я до тебе, серце моє, чорну стежку утоптав. Млр. л. сб. 310. Слічная панна да там дохожала, злото позбірала, золотару дала. Чуб. III. 391. 3) До ро́зуму дохожа́ти. Созревать умственно. Стали тії сини до розуму дохожати, стали собі молодії подружжя знахожати. Мет. 347.
Дохожда́ти, да́ю, єш, гл. = Дохожа́ти. До отця, до матки дохождати. АД. I. 120.
Дохо́жий, а, е = Дохожа́лий. Дівка вже дохожа, пора сватати. Борз. у.
Дохо́жувати, жую, єш, гл. = Дохожа́ти.
Дохо́плюватися, лююся, єшся, сов. в. дохопи́тися, плю́ся, пишся, гл. Достигать, достичь. Дохопиться вона води — і п'є мов гуска. Крим.
До́хтор, ра, м. Доктор, врач. Добри-вечір, пане дохтор, я то з жінкою приїхав; сорок рублів положу, викуруй мі, я тя прошу. Чуб. V. 1085.
До-ху́да, нар. Їсти до-ху́да. Есть так, что еда не идет впрок. Ми їмо з корита до-сита, ви ж їсте з блюда до-худа. Ном. № 1614.
Доцарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Доцарствовать. По всьому царству постинать малих дітей, а то погані нам не дадуть доцарювать. Шевч. 638.
Доци́катися, каюся, єшся, гл. Договориться ци (зов козы). Употреблено в вертепной драме в след. сцене: Клим: Ци-ци! Коза: Меее! Клим: Ци-ци! Коза: Меее! Прячется под Иродов трон. Клим.: Отеж доцикався! й козу загубив. Маркев. 63.
Доці́джувати, джую, єш, сов. в. доціди́ти, джу́, диш, гл. Доцеживать, доцедить.
Доці́джуватися, джуюся, єшся,
