Дри́шля, лі, дри́шня, ні, ж. = Дри́сля.
Дріб, дро́бу, м. 1) = Дрібо́к. Чуб. V. 1158. 2) Дробь ружейная. Аф. 394. 3) = Дробина́. 4) Недойные овцы. Шух. I. 190.
Дрі́бен, прил. = Дрібни́й. А не піде дрібен дощик без чорної хмари. Мет. 85.
Дрі́бка, ки, ж. = Дрібо́к. Соли дрібка. Рк. Левиц. Дрі́бку. Немного. Дрібку постояти і поговорити. Вх. Зн. 16. *А ні дрі́бки. Ни капельки. Хапає розпечене залізо просто в руку…, а залізо не пече його ані дрібки. Франко.
Дрібко́вий, а, е. Большими крупинками, в кусочках (о соли и т. п.). См. Дрібча́тий.
Дрі́бни́й, а́, е́, усеч. форма: дрі́бен. 1) Мелкий, дробный, небольшой, маленький. Дрібні речі у кошик поклала. НВолын. у. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Мет. 8. Заганяла дрібні пташки до бору. Чуб. III. 251. Сію конопельки дрібні зелененькі. Нп. Шкода як умре, бо дрібні діти має. Каменец. у. 2) Мелко-узорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. Мет. 241. 3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. Нп. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Мет. 21. Когда говорится о слезах, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. О. 1862. X. 2. Дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Грин. III. 677. Ум. Дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Шевч. 549. Листячко дрібнесеньке. Кв. II. 163. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки. Константиногр. у.
Дрібни́стий, а, е = Дрібни́й.
Дрібни́ти, ню́, ни́ш, гл. Резать, крошить, разбивать, раскалывать мельче, чем нужно. Не дрібни бо так сахарю: хай більші грудочки будуть. Харьк. Не дрібни локшини: я дуже дрібної не люблю.
Дрібни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Раздробляться, измельчаться. Сахарь дрібниться на маленькі грудочки. Кролев. у.
Дрібни́ця, ці, ж. 1) Мелочь, пустяк. *МВ. 2) — пла́хта. Мелкоузорчатая плахта. Вийди, вийди, молодице, з відром по водицю, нехай гляну, подивлюся на плахту дрібницю. Чуб. V. 675. Виткала молода дівчина дві плахти дрібниці. Лавр. 162. 3) Мн. Дрібни́ці. Мелко заплетенные косы. Св. Л. 2. Росчесала русу косу, заплела в дрібниці. Гайсин. у. 4) Род сети для ловли рыбы в Днестре. Браун. 12. Ум. Дрібни́чка, дрібни́ченька. Ном. № 14029. Ой плахотка-дрібниченька по тросточці червцю. ЗОЮР. II. 241.
*Дрібні́, ни́х. 1) См. Дрібни́й 3 (о слезах). 2) Мелкие деньги, мелочь. Дав би, та нема дрібних. Киев.
Дрібні́сінький, а, е. Очень мелкий, очень маленький, очень густой и пр.
Дрібні́сінько, нар. Очень мелко, очень густо, очень подробно и пр.
Дрібні́ти, нію, єш, гл. Мельчать. *Шевч.
Дрі́бно, нар. 1) Мелко, густо, часто. Понабивано каміння дрібно-дрібно, неначе горохом вислано. Стор. I. 146. Багатий дрібно крає. Ном. № 1451. Бий та й дрібно, щоб знали, чий син. Ном. № 9297, на стр. 289. Як музика дрібно грає, — я слухати люблю. Гол. VI. 447. 2) Подробно. Потім все дрібно росказала, кого до пекла провожала. Котл. Ен. III. 37. *Ти розкажи дрібніш. Крим. *Говорить дрібно та рівно. Хот. Нік. Ум. Дрібне́нько, дрібне́сенько. Дрібно, дрібнесенько русу косу заплела. МВ. I. 134. Дрібне́нько ходи́ти. Ходить мелкими шажками. Може ту, мамо, сватать, що дрібненько ходить? Мет. 238.
Дрібногля́д, ду, м. Микроскоп. Микроскоп по нашому можна назвати дрібногляд. Ком. II. 88.
Дрібноголо́вий, а, е. Пустоголовый, ограниченный. Дрібноголове панство кепкує з рідної мови. К.
Дрібноли́стий, а, е. Мелколистый. Дрібнолиста груша. МВ. II. 74.
Дрібно́та, ти, ж. Мелюзга, мелочь. Тоді то вже орда значних людей у полонь залюбки брала, а дрібноту панів без жалю стинала. К. Хмельн. 66. Дрібна дрібнота. К. Кр. 23. Ум. Дрібно́тка, дрібно́тонька.
