Дріготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Дрожать. Дріготиш, як зімою хорт. Ном. № 651.
Дріжаки́, ќів, м. мн. Дрожь. Дріжаки́ їсти, *лови́ти. Трястись от холода. Пархім ходить та, голодний, дріжаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо й одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!… Та й дріжаків наївся! Кв. I. 5. Дріжаки́ ска́чуть у душі́. Страшно становится, нападает страх. Йдуть хлопці… в душі дріжаки скачуть, господи, господи! що то буде?.. Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.
Дріжа́ння, ня, с. Дрожание, дрожь. Ком. II. 34. Насупляні брови, чорні, гострі очі, твердий погляд, товстий голос, — все те обсипало її спину дріжанням. Левиц. I. 332.
Дріжа́ти, жу́, жи́ш, гл. Дрожать. Стор. I. 84. Дріжить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Греб. Гей як вискочив козак Нечаєнко сам кониченька сідлати, гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дріжати. Нп.
*Дріжджа́рня, ні, ж. Дрожжевой завод. Сл. Дубр.
Дріжджи́ти, джу́, джи́ш, гл. Класть дрожжи (в тесто и т. п.). Загадав Іван ся женити, з м'якини пиво варити, кропивою хмелити, а глиною дріжджити. Рк. Макс.
Дрі́жджі, джів, дрі́жчі, чів, м. мн. Дрожжи. Росте, як на дріжджах. Ном. № 8611. Пішов, як рак по дріжджі. Ном. № 10981. Пухла така, наче на дріжчах зійшла. МВ. I. 113. А тут, не тобі кажучи, ростуть дочки як на дріжчах. Левиц. I. 140.
Дрі́жова, ви, ж. Трясина.
Дрі́жчі. См. Дрі́жджі.
Дрізд, дрозда́, м. = Дрозд. Вх. Пч. II. 15.
Дрі́зки, зо́к, мн. Щепки, черепки, кусочки, дребезги. Ум. Дрі́зочки. Строщити на дрізочки. Ном. № 3866.
Дрійну́ти, ну́, не́ш, гл. Толкнуть, лягнуть. Не підходь до коня близько, а то ногою дрійне. Херс. у.
Дрік, дро́ку, м. 1) Раст. дрок, Genista tinctoria. Лв. 99. А в городі чистоколі два кущики дроку. Мет. 70. Оці квітоньки так, каже, звуться, а оця травиця так… оце березка, оце чебрець, оце дрік. Сим. 2) Овод. *Дрік буває: кінський, бичачий, овечий. О. Степовик.
Дрі́ма, ми, ж. Род весенней хороводной игры.
Дріма́к, ка́, м. Соня. З дрімако́м ся віта́є. Он дремлет, спит. Вх. Лем. 411.
Дріма́ння, ня, с. Дремание. Хилив її сон якийсь, якесь невпокійне дрімання. МВ. (О. 1862. I. 91).
Дріма́ти, ма́ю, єш, гл. Дремать. Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає. Ном. № 5742. Зирнув місяць тихесенько з-за чорної хмари: дрімай, дрімай, Туреччино, до нової кари. Морд. (Млр. л. сб. 66). Стали спочивати, став Марко дрімати. Мет. 100.
Дріма́тися, ма́ється, гл. безл. Клонить ко сну. Став кунь вороний спотикатися, мені молодому да дріматися. Млр. л. сб. 242. Дрімається мені. Федьк.
*Дрі́мка, ки, ж. Дремота. Коли цар замкнув до пообідньої дрімки свої достойні повіки… Лепкий.
Дрі́мки, ків, мн. Дремота. Соньки-дрімки в головоньки. Мил. 36.
Дрімли́вий, а, е. 1) Наводящий сон. Мил. 37. Ой спи, дитя, без сповиття, поки мати з поля прийде та принесе три квіточки: одна буде дрімливая, друга буде сонливая, а третя щасливая. Макс. (1849). 95. Вітрець дрімливий якийсь паше. МВ. II. 78. 2) Дремлющий, сонливый. Сидить дрімливий, куняє. Крим.
Дрімли́виці, виць, ж. мн. Расположение к дремоте, дремота. На мого сина дрімливиці, сонливиці і сплячки. Чуб. I. 112.
Дрімлю́х, ха́, м. = Дріму́х. Подольск. г. См. Дремлю́га.
Дрімлю́чий, а, е. Сонливый, расположенный к дремоте.
*Дрімля́щий, а, е. Наводящий дремоту, сонливость. Дала йому хліба дрімлящого й сира сонлящого. Крим.
Дрімни́виці, виць, ж. мн. = Дрімли́виці. Мил. 34.
Дрімни́ці, ни́ць, ж. мн. = Дрі́мки, дрімли́виці. А соньки в головоньки, а дрімниці в очиці. Мил. 36.
Дрімо́та, ти, ж. Дремота. Левиц. I. 9. Ой ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. Мет. 2. Ой на кота ворко-
