та, на дитину дрімота. Макс. Цвіти ж собі, живи собі самотою, самотою, втішай себе солодкою дрімотою, дрімотою. К. Досв. 49.
Дріму́х, ха́, м. Пт. Козодой, Caprimulgus europaeus. Вх. Пч. II. 9. См. Дрімлю́х.
Дріму́чий, а, е. Об'ятый дремотой, дремлющий. Тихенько дрімучий Прут далі тече. Млак. 3.
Дрі́па, пи, ж. = Задрі́па? Уродиться ж дріпа, мов червива ріпа. Ном. № 8499.
Дрі́пло, ла, с. об. Дрянь, оборвыш. Ми робимо, ми жнемо, ми в коломазі, а вони, не робивши вихорошуються; старе дріпло — і те шубу яку напірить. Г. Барв. 33.
Дріт, дро́ту, м. Проволока. Вас. 199. Єсть у мене нагаєчка з кінця дротом шита. Млр. л. сб. 337. Ум. Дро́тик. Драг. 79. Дрото́чок. Я ж думала, що нагаєчка з платочка, аж то вона із проклятого дроточка. Нп.
Дріта́рь, ря́, м. Проволочник. Вх. Уг. 237.
Дрітовач, ча, м. = Дріта́рь. Вх. Уг. 237.
Дріть, дро́ти, ж. Сплетенная вдвое медная проволока, употребляющаяся в гуцульских изделиях. Шух. I. 275, 312.
Дрі́чний, а, е = Ґре́чний. Lutskay, Grammatica slavoruthena, 168. Вх. Уг. 237. Ой дівчата, ой сестриці, приходять м'ясниці, як нас возьмуть дрічні хлопці, — будем молодиці. Гол. II. 431.
Дробеля́ва, ви, ж. = Дрібно́та. Вх. Лем. 411.
Дробеля́чів'я, в'я, с. соб. Овцы и козы. Вх. Лем. 411.
Дробина́, ни́, ж. соб. 1) Домашние птицы. Сим. 137, 142. К. Дз. 214. 2) Мелкие пресмыкающиеся, также черви. Хай йому́ дробина́ сни́ться! — нехорошее пожелание мертвому. Мнж. Ск. 179. 3) Дрова из тонких веток. Каменец. у. 4) Мелкие вещи. НВолын. у. 5) Мелькие деньги. НВолын. у. 6) Мелкие куски. Посікли Ігнатка, посікли братка на… дробину. Молодик. (1843), 141. *7) Маленькие дети (частые). Погляди лишень, моя дробина зовсім голюсінька, та й ми самі не витримаємо такої стужі. Франко.
Дроби́нник, ка, м. 1) Пастух гусей. 2) Двор и хлев, где содержат домашнюю птицу.
Дроби́нниця, ці, ж. Женщина, присматривающая за домашней птицей.
Дроби́ти, блю́, биш, гл. Резать на мелкие куски. А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить. Грин. III. 314. 2) = Дріботі́ти 2. Шух. I. 80.
Дроби́тько, ка, м. Говорящий скоро и невнятно.
Дробівни́ця, ці, ж. Дробница (мешок или сосуд для хранения дроби). І пистоль, і дробівниця, і мушкет важучий. Щог. В. 98.
*Дробови́й, а, е. Дробный (арифм.) Сл. Сблд.
Дробови́к, ка́, м. Охотничье ружье. Аф. 394. Ум. Дробовичо́к.
*Дроботи́ло, ла, м. О человеке: быстро, невнятно говорящий, балаболка. Надроботав дроботило, що ніхто не понімає. Хот. Нік.
Дробува́тий, а, е. Большими крупинками (о соли и т. п.). Дробувата сіль.
Дроб'я́та, б'я́т, с. мн. Овцы. Желех. Шух. I. 84.
Дро́ва, дрів и дров, с. мн. Дрова. У пеклі все тепло, а пойди в рай, то й дровами дбай. Ном. № 200. Ум. Дрівця́. Рудч. Ск. II. 7. А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаймо дрівець. Ном. № 10289. Василь на всі празники нарублює дрівець. Кв. II. 160.
*Дрова́р, ря́, м. Дровяник. Сл. Дубр.
*Дрова́рня, ні, ж. Дровяной склад (для продажи дров). Пр. Пр.
Дрови́на, ни, ж. Полено дров. Треба, щоб гола піч ніколи не була, класти на ніч у неї дровину. ХС. III. 50.
Дровиня́ка, ки, ж. Большое полено дров, бревно. Дві дровиняки, чотирі коляки, восім дір, дев'ята щіль. (Загадка: ярмо). ХС. III. 64.
Дрові́тник, ка, м. Дровник. Радомысл. у. (Рк. Левиц.).
Дрові́тня, ні, ж. = Дрі́вітня. Пішов дрова рубати, на дровітню ліг спати. Нп. Як тріски літають-скачуть з-під сокири на дровітні, розсипають лихі люде наші кості беззащитні. К. Псал. 315.
Дровни́к, ка́, м. Дровянной сарай.
