Дро́вно, на, с. = Дрови́на. Вх. Лем. 411.
Дровово́з, за, м. Работник на сахарном заводе, возящий дрова. НВолын. у.
Дровору́б, ба, м. Дровосек.
Дровору́бня, ні, ж. Место, где рубят дрова. Миус. окр.
Дров'яни́й, а́, е́. Дровяной, из дров. Дров'яний жар у печі. Констант. у.
*Дрож, жу, м. Дрожь. Як вона на його подивиться, то в дрож його вкине. Крим. Желех.
Дрожа́чка, ки, ж. Briza media. Шух. I. 20.
Дрозд, да́, м. Пт. Дрозд, Turdus vulgaris.
*Дроки, ків, м. Поддразнивание, злые шутки. Франко.
Дрокови́стий, а, е. Капризный, раздражительный.
Дрокови́ця, ці, ж. Жаркое время в мае и июне, когда скот подвергается нападению оводов и мечется из стороны в сторону (дро́читься). Чого ти головою крутиш, мов той цап у дроковицю? О. 1861. XI.
Дропа́к, ка́, м. Род танца, трепака. Ой пішла б я на музики… да вдарила дропака. Нп. Дропака́ да́ти. Убежать. Чим дуж дав відтіль дропака. Котл. Ен. II. 16.
*Дрота́ль, ля́, м. Гвоздь (проволочный). Сл. Дубр.
*Дрота́р, ря́, м. = Дріта́рь. Волочильщик проволоки. Сл. Дубр.
*Дрота́рня, ні, ж. Проволочный завод, волочильня. Сл. Дубр.
Дро́тик, ка, м. 1) Ум. от дріт. 2) Пруток чулочный, *спица вязальная. МВ. (1862. I. 40).
Дроти́на, ни, ж. Проволока.
*Дрото́ваний, а, е. Шитый проволокой. Сл. Яворн.
Дро́то́вий, а, е = Дротяни́й. Доротова струнка. КС. 1882. VIII. 282. Нагайка дротовая, чорним шовком шита. Чуб. V. 621.
Дрото́чок, чка, м. Ум. от дріт.
Дротяне́нький, а, е. Ум. от дротяни́й.
Дротяни́й, а́, е́. Проволочный. Рудч. Ск. I. 60. Озьми, сину, дротянії віжки, зв'яжи милій рученьки і ніжки. Млр. л. сб. 209. Дротяна́ запа́ска. Запаска с вотканной в нее канителью. Шух. I. 132. *Дротяна́ загоро́жа. Проволочное заграждение. Ум. Дротяне́нький. Нагаєчка дротяненька, а я молоденька, у тіло влипає, кров'ю залипає. Чуб. V. 494.
Дротя́нка, ки, ж. Нага́йка дротя́нка. Нагайка, сделанная из проволоки. Не питайся, брате, чи дужа-здорова, запитайся, брате, яка моя доля: шовкая хусточка в руках моїх стліла, нагайка-дротянка кров'ю обкипіла. Мет. 281. 2) Раст. Juncus trifidus. Лв. 99. Ум. Дротя́ночка. Чг. 26. Нагаєчка-дротяночка у три дроти звита. Чуб. III. 111.
Дрохва́, ви́, ж. Драхва. Грин. II. 158, 157. О. 1861, XI. 100. Зосталась цариця серед степу одним одна. Однак не покида її господь: підійде до неї дика коза, от вона подоїть молочка та й нап'ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок. Стор. I. 74. По кущах між дерезою ходять дрохви табунами. Щог. В. 53.
Дрохвеня́, ня́ти, с. Драхва-детеныш. Ум. Дрохвеня́тко. Аф. 394.
Дрохви́н, дрохви́ний, а, е. Принадлежащий драхве, относящийся к драхве. Дрохвині яйця. Сим. 233.
Дрохви́ч, ча́, м. Самец драхва. Стор. II. 23.
Дрохви́чка, ки, ж. Самка драхва.
Дрочи́ти, чу́, чиш, гл. Дразнить, сердить, раздражать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Ном. № 5871. Пусти мене, мати, я й не забаруся, тільки хлопців подрочу та й назад вернуся. Лавр. 32.
Дрочи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Метаться из стороны в сторону от укусов оводов (о скоте). 2) Сердиться, беситься, капризничать. Оханися ж, не дрочися, не басуй, Панаску! Мкр. Н. 9. 3) Дразниться. Ти дрочишся з мене. Драг. 51.
Дрочли́вий, а, е. Легко раздражаемый укусами оводов и мечущийся под влиянием их (о скоте). См. Дрочи́тися. Як корова отелиться, то, принісши теля у хату, зараз затуляють одежою, або чим другим пічку, щоб не дрочливе було після. Чуб. I. 50.
