держать людей до ночі. Чуб. III. 237. 2) = Дука́т 2. Чуб. VII. 426. Гол. Од. 22. Сим. 10. Ум. Дука́чик. І внучатам із клуночка гостинці виймала: і хрестики, й дукачики, й намиста разочок Ориночці. Шевч. 112.
Ду́ксати, саю, єш, гл. Бить, пихать кулаками в бока и грудь. Як почала вона мене дуксати, та все не б'є по голові, або по морді, а все дуксає в груди. Екатериносл. у.
Дуле́вина, ни, ж. Сильно закаленная сталь. КС. 1887. III. 584. Нічого, друже, не журися: в дулевину себе закуй. Шевч. 581. *Ніже ні не перемінився, наче він з дулевини був. Кон.
Дуле́й, ле́я, м. Подстилка или логовище, которое мостится в мокрую осень вокруг стада овец, чтобы собаки знали свое место. Отара на ніч тирлується, а круг неї по дулеях розміщаються собаки; добре як найдеться з чого поробити дулеї. О. 1862. V. Кух. 31.
Ду́лечка, ки, ж. Ум. от ду́ля.
Дулі́вка, ки, ж. 1) Наливка на грушах-дулях. Була й вишнівка, й тернівка, й дулівка. Кв. II. 184. Набалакавшись за дулівкою й медом, вже брався він за шапку. Стор. I. 239. 2) Род плахты. Черниг. у. Ум. Дулі́вочка. Поліз у погріб я дулівки ще вточити; дулівочка-первак така смашна була. Гліб. 44.
Ду́ло, ла, с. Дуло. К. Досв. 215. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацька слава. Макс. (1849). 59.
Дульє́ти (єт?, ж.), мн. Род женской одежы. Були в свитках, були в охвотах, були в дульєтах і капотах. Були всі грішні жіночки. Котл. Ен. III. 51.
Ду́лька, ки, ж. Ум. от ду́ля.
*Дулько́ватий, а, е. Грушевидный. Дульковате яблуко. Е. Чикал.
Ду́ля, лі, ж. 1) Порода груш. 2) Кукиш, шиш. Ти думаєш, дурню, що я тебе кличу, а я тобі, дурню, круз тин дулі тичу. Чуб. V. 1114. *Ду́лю з'їсти, ду́лю з'їси́. Получить шиш, шиш получишь. От тобі й таранька, от тобі й чабачок — дулю з'їси! Тобіл. Ум. Ду́лька, ду́лечка. Грин. III. 224. Сидів голуб на дубочку, голубка на дульці. Лавр. 133. Хоть минулися в саду яблучка, не минаються дульки. Мет. 12.
Дум, му, м. Мысли. Думу, думу в його було, як того шуму на морі, та все об дівчині. МВ. (О. 1862. I. 76). Чого се ти все думаєш? Коли вже ти перестанеш того думу? МВ. (О. 1862. I. 97). Не прийде мі на дум. Вх. Уг. 237.
Ду́ма, ми, ж. 1) Мысль, дума. За думою дума роєм вилітає, одна давить серце, друга роздирає, а третяя тихо, тихесенько плаче у самому серці — і ніхто не бачить. Шевч. 2) Эпическая песня, исполняемая под звуки кобзы или бандуры; от прочих народных украинских песен отличается неравномерным стихом (от 4 до 40 слогов), преимущественно глагольной рифмой и простым напевом — мелодическим речитативом.
*Ду́малка, ки, ж. 1) Умишко. 2) Голова (пренебреж.). Своєю вбогою думалкою хіба він до чогось додумається. Крим.
Ду́мання, ня, с. Мышление. К. Кр. 34.
Ду́мати, маю, єш, гл. Думать, полагать; предполагать. Ном. № 8880. Коника сідлав і думки думав, бо їхав далеко аж за гіроньки. Чуб. III. 290. Ох, не думали ж мої старі очі вбачати пана Шрама. К. ЧР. 7. Вони думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Що ти, милий, думаєш-гадаєш, либонь мене покинути маєш. Мет. 282.
Ду́матися, ється, гл. безл. Так я міркував, так думалося мені про усе отсе. Ком. I. 20.
Ду́мка, ки, ж. Мысль; намерение, замысел. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Ном. № 177. А думка край світа на хмарі гуля. Шевч. 9. Така́ в йо́го ду́мка. Он так думает, предполагает. Така в його думка була, щоб дівчина йому жінка була. Мил. 97. На ду́мці стоя́ти. Не сходить с ума, быть на уме. На ду́мку спа́сти. Придти в голову. Стор. М. Пр. 51. Ду́мка б. Предполагается. Думка б завтра вже їхати. Ду́мка така, що… Можно думать, что… Ду́мку взя́ти. Вознамериться, решить. Узяла собі таку думку: покину їх. МВ. I. 10. На мо́ю ду́мку. По моему мнению. 2) Род
