лирического стихотворения (элегического характера). Ум. Ду́монька. Голос як сурмонька, т'але ж чортова думонька. Ном. № 2984. Слова твої прекраснії, превражая думонька. Мет. 107.
Ду́мний, а, е. 1) Задумчивый, мыслящий. І думнеє чоло похмарніло. Шевч. (1883). 127. 2) Гордый. Чого ж ти така думна? Чого ти погорджаєш поповичами? Св. Л. 124.
Ду́мно, нар. 1) Задумчиво. Шкода здоганяти, шукати, гукати! Пішла луна по гаєві сумно. Ніхто не озвався, а ні засміявся, зоставсь козак сам собі думно К. Досв. 67. 2) Гордо.
Ду́монька, ки, ж. Ум. от ду́мка.
Дуна́єнько, Дуна́єчко, ка, м. Ум. от Дуна́й.
Дуна́й, на́ю, м. 1) Разлив воды, вообще большое скопление воды. Ой за горами вода дунаями, ой там козаченько коня напуває. Чуб. V. 760. По-над дунаями вода стоянами, ой там козаченько коня напуває. Чуб. V. 329. 2) Река Дунай. О. 1862. V. 103. Ум. Дуна́єнько, Дуна́єчко. Течуть річеньки, течуть бистренькі із тихого Дунаєньку. Грин. III. 526. Текла вода з Дунаєчка, а другая з моря. Грин. III. 558.
Дунду́к, ка́, м. 1) Индейский петух. 2) Насмешл.: старый хрыч. Но сей плачу того байдуже, на прозьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук. Котл. Ен. III. 33.
*Ду́нений, а, е. Дутый. Ду́нене нами́сто. Бусы. Сл. Яворн.
Ду́нути. 1) = Ду́ти. *2) Удрать. А хоч поцілує, так на землю сплюне, на вулицю дуне. Нп.
Ду́па, пи, ж. Задница. Вх. Уг. 237. Хорошенько в три берези по дупах затинайте. ЗОЮР. I. 320. Ум. Ду́пка.
Дупе́личко, ка, с. Ум. от дупе́льце.
Дупе́льце, ця, с. 1) Ум. от дупло́. 2) Задний проход, Netur loch. Поцілуй мене в дупельце, моє серце. Ум. Дупе́личко.
Ду́пка, ки, ж. 1) Ум. от ду́па. 2) Ку́рячі ду́пки. Раст. Anchusa officinalis. Вх. Пч. I. 8.
Дупла́вий, а, е. Дуплистый. Дуплавий бересток. Дуплава груша Каменец. у.
Дупла́стий, а, е = Дуплина́стий.
Дуплина́вий, дуплина́стий, дуплина́тий, а, е. Дуплистый. О. 1862. XI. 71. Грин. II. 310. Великий дуб, та дуплинатий, порохнею напхатий. Ном. № 6342. Чому дуба не рубати, бо дуб дуплинатий. Чуб. V. 901. Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого. МВ. I. 144.
Дупло́, ла́, с. Дупло. Чуб. II. 72. Тю! з дупла того дуба сич вилетів. Ном. № 13067. Заснула Вкраїна, бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла, в калюжі, в болоті серце прогноїла і в дупло холодне гадюк напустила. Шевч. 668.
Дуплува́тий, а, е = Дупла́вий. Великий дуб, та дупловатий. Ном. № 5109. Був він (дуб) дуже товстий, дуплуватий. Стор. М. Пр. 105.
Дупля́к, ка́, м. Дуплистое дерево. Вх. Уг. 237.
*Дупля́нка, ки, ж. Улей из выдолбленого бревна. Рямкових не маю, а дуплянок десятків зо два є. Пир. у., Конон.
Ду́пний, а, е. Заднепроходный. Дупна кишка. Вх. Уг. 239.
Дупча́стий, а, е = Дуплина́стий. Стояв дуб дупчастий. Мнж. 151.
Дур, ру, м. 1) Глупость. З великого рузуму у дур заходить. Ном. № 6359. Панський дур. О. 1861. XI. 109. 2) Одурение. До дуру всі тоді пили. Котл. Ен. Дур напав від хмелю. Мкр. Н. 36.
Дура́к, ка́, м. = Ду́рень. Піди ж ти, чумак, піди ж ти, дурак, піди ж та проспись, із умом ізберись. Мет. 459.
Дуракува́тий, а, е. Дурковатый, глуповатый. Один дуракуватий челядник росказував, що як він їздив у Крим по сіль, дак хоча ж і соли наївсь уволю. Грин. I. 230.
Дуранля́си, сів, м. мн. Глупости, глупые поступки. Дуранляси виробляє. Рудч. Ск. I. 75.
Ду́рбас, са, м. Дурак. Черк. у. Дурбас! мабуть очі в його випали із лоба. Мкр. Н. 21.
*Дурби́ло, ла, м. Большой и глупый человек. Сл. Яворн.
Ду́рень, рня, м. 1) Дурак. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами го-
