лублю. Чуб. V. 1114. Хто скаже: «дурню», на того буде огонь пекельний. Єв. Мт. V. 22. У́маньський ду́рень. Человек себе на уме. Уманьський дурень: з чужого воза бере та на свій кладе. Посл. З ду́рнем зчепи́тись, — ду́рнем зроби́тись. С дураком свяжись, — сам дураком будешь. Ном. № 6170. 2) Дурачки, род игры в карты; разновидности: про́стий ду́рень, неві́рний, підкидни́й. КС. 1887. VI. 465.
Дуре́па, пи, ж. Дура, дурища. КС. 1883. II. 389.
Дуре́ць, рця́, м. Раст. Lolium temulentum. Шух. I. 21.
Дури́ло, ла, м. 1) = Ду́рень. Харьк. г. 2) Раст. Angelica archangelica.
Дури́люд, да, дури́людок, дка, м. 1) = Дури́світ 1. 2) Пт. Красношейка. Вх. Пч. II. 12.
Дури́на, ни, ж. Придурь. Чи він трохи бува не з дуриною? Харьк. Дури́ну стро́їти = Дурни́ну стро́їти. Константиногр. у.
*Дури́нка, ки, ж. Ум. от дури́на. Вона здавна з дуринкою була. Умань. Ефр.
Дури́світ, та, м. 1) Обманщик, шарлатан, *пройдоха. Ком. I. 29. Грин. I. 212. 2) = Дури́люд 2. Вх. Пч. II. 12.
Дури́світка, ки, ж. Обманщица.
Дури́світство, ва, с. Обман; шарлатанство. Та тепер скрізь таке дурисвітство! Нема й по судах правди. Лебед. у.
Дури́ти, рю́, риш, гл. Обманывать, дурачить. Що день бога хвалить і що день людей дурить. Ном. № 3060. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать. Шевч. 212.
Ду́рість, рости, ж. Глупость. См. Ду́рощі.
Дурі́ти, рі́ю, єш, гл. 1) Глупеть, делаться дураком. Як волосся сивіє, то чоловік дуріє. Ном. № 8692. Як парубкував, — поведе чорними бровами, — дівчата сохнуть і дуріють. МВ. I. 108. 2) Делать глупости, шалить. А дуріти нам негоже. МВ. I. 88. Чого ти дурієш? де твій розум? Шевч. 298.
Дурк, ку, м. Стук. Вх. Уг. 237. Ду́рки роби́ти = Ду́ркати. Вх. Лем. 412. См. Туркіт.
Ду́рка, ки, ж. Глупая, дурочка.
Ду́ркати, каю, єш, гл. Стучать. Вх. Лем. 412.
*Ду́рман, на, м. Дурак. Полт.
Дурма́н, ну́, м. Раст. Datura stramonium. Об'ївся дурману́. Ошалел. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла. Котл. Ен.
*Дурми́ло, ла, м. = Дурни́ло. Умань. Ефр.
Ду́рнас, са, м. = Ду́рбас. Вх. Лем. 412.
Дурне́ча, чі, об. Дурак, дура. Чи ти принесеш нам таганки, чортова дурнеча? Чуб. II. 491.
Дурни́й, а́, е́. 1) Глупый. Заткне тебе за шапище, за дурную головище. Чуб. III. 146. Хто дурнішний — чи пани, чи прості люде? — Пани сами по собі дурні, а ми сами по собі. Ном. № 13473. Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. Посл. Да дурна була дівчинонька, що так ісказала. Чуб. V. 7. *Як би їй бог сина дав, то був би дурний, як діяконський чобіт з лівої ноги. Лепкий. Дурни́й ро́зум. Глупость; глупая голова. Дурний свій розум проклинаю, що дався дурням одурить. Шевч. Ти, козаче молоденький, дурний розум у тобі. Мет. 15. З дурно́го ро́зуму. По глупости. Дурне́ бала́ка. Глупости говорит. Змиев. у. Дурне́ ко́лесо. Весенняя игра. Маркев. По дурно́му. Напрасно. 2) Бешеный (о собаке). Грин. II. 20. Дурна собака наших собак покачала. Харьк. у. *3) Ненормальный, малоумный. Він з роду дурний, бо й батько його був пришелепуватий, ходить по селах на ціпку «бариньки» грає. Пир. у., Конон. 4) Напрасный. Дурна́ робо́та. Бесполезное дело. Дурні́ гро́ші. Легко доставшиеся деньги. Ум. Дурне́нький, дурне́сенький. Раденький, що дурненький. Ном.
Ду́рник, ка, м. Дурачек; шут. Брат був дурник. Чуб. Пошився у дурники. Ном. № 6245. Яким передражнював бабу так химерно, що всі потішались із його, як із дурника. Левиц. I. 523. Що ти з мене смієшся та підманюєш, мов дурника якого? Рудч. Ск. II. 131. Ум. Ду́рничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку. Ном. № 12519.
*Дурни́ло, ла, м. Болван, дурак,
