дурында. От дурнило! Хто бачив такого? Крим.
Дурни́на, ни, ж. = Дурни́ця 1 и 2. Хиба тільки горілкою вп'єшся? Дурнину можно зробити й з вина. Змиев. у. Лежить цюра в дубині, не кланяється дурнині. Грин. III. 608. Дурни́ну стро́їти. Говорить или делать чепуху. Змиевск. у.
Дурни́ця, ці, ж. 1) Пустяки, вздор. Він дума, що дурниця се. Се дурниця, що мара сниться, а перехрестись та певно й спи. Ном. № 5155. А чоловік дивиться на жидівську щирість, що вони так просять, укинув тії дурниці у голову, про усе забувся, сидить собі та мед-горілку попиває. Рудч. Ск. II. 130. 2) Глупый или нехороший поступок. Не хапайсь дурниці, — не будеш сидів у темниці. Ном. № 7068. Чоловіка вік любила, не неслась в дурницю. Мкр. Н. 35. Ой Грицю, Грицю, Грицю, не вдавайся у дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й матінка не порадить. Чуб. V. 1118. 3) Даровщинка. Дурни́цею, дурни́чками, на дурни́цю. На даровщинку, даром. Що перш дурницею доставалось, то тепер або випросити треба, або купити. Котл. НП. 348. Йому б усе дурничками. Ном. № 4632. Ізвик на дурницю. Ном. № 4631. 4) Раст. Vaccinium Myrtillus. ЗЮЗО. I. 740. Ум. Дурни́чка. Дурни́чки (как наречие). 1) Попусту, без дела. Наймити вештались у дворі, одникували од роботи, все длялись дурнички, а воли дурнички стояли в загороді. Левиц. ПЙО. II. 221. 2) Даром. Наїдяться, нап'ються дурнички. КС. 1883. XI. 505.
Дурні́сінький, а, е. Совершенно глупый. Рудч. Ск. II. 174. Дурни́й-дурні́сінький. До крайности глупый.
Дурні́сінько, нар. 1) Совершенно глупо. 2) Совершенно напрасно. Так дурнісінько вилаяла мене. Харьк. 3) Совершенно даром. Утік панич, викормивши коні дурнісінько. Хата. 95. Оце помилилась, не переміряла добре різи та й нажала отій грапині дурнісінько півкопи жита. Левиц. Пов. 337.
Ду́рність, ности, ж. Глупость. А все то дурність робе. Каменец. у. Молодість — буйність, а буйність — дурність. Ном. № 8717.
Дурні́ти, ні́ю, єш, гл. Глупеть.
Дурні́шати, шаю, єш, гл. Делаться гдупее. О. 1861. VI. Слов.
Ду́рно, нар. 1) Даром, бесплатно, безвозмездно. Усім дівкам продає, своїй Домні дурно дає. Чуб. III. 210. 2) Напрасно, даром. Жаль мені дівчиноньки, що журиться дурно. Мет. 22. Не дурно Івася Вдовиченка кінь по степу гуляє, видно нашого первого лицаря на світі немає. Мет. 421. *— божитися. Ложно клясться. З нього великий шахрай — він дурно божиться, щоб як-небудь чоловіка обійти. Крим. Ум. Дурне́нько, дурне́сенько.
Дурнове́рхий, а, е. Глупый, полуумный. Та й жахається вночі, мов дурноверхий. Черк. у.
Дурнові́с, су, м. = Дармові́с 2. О. 1862. VIII. 33.
Дурноголо́вий, а, е = Дурнове́рхий.
Дурноло́бець, бця, м. Дурак. Сказано — святі отці карбованці: з дурнолобця зроблять розумовця. Харьк.
Дурноля́п, па, м. Говорящий наобум, не подумав. *Дуралей. «Куда едешь ти?» — питає. — На базар. — Ех, дурноляп! Кропивн.
Дурноля́пський, а, е. Глупый, высказанный наобум. Дурноляпські речі шкода й слухать.
Дурноп'я́н, ну, м. Раст. Datura stramonium L. ЗЮЗО. I. 121.
*Дурно́роб, ба, м. Даровой рабочий. Тоді я сказала і невістці і синові: «Я вас покину, шухайте собі инакшого дурнороба». Крим.
Дурносмі́х, ха, м. Смеющийся без повода. Константиногр. у.
Дурно́та, ти, ж. 1) Глупость. 2) Соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. К. ДЗ. 104. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй. К. Дз.
Дурно́ха, хи, ж. Нервная лихорадка, тиф. Вх. Зн. 16.
Дурнува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Дурачиться, шалить. Люде до божого дому йдуть, а ми дурнуємо та пустуємо. Харьк. 2) Быть без употребления. Яке любе місце, та й дурнує: віддали б кому на ґрунт. Каменец. у.
Дурнува́тий, а, е. Глуповатый. Же-
