на сина породила, да в Офлейовим місті дуже рано. Чуб. III. 328. Ні, братця, тепера дуже й дуже лучче стало нашому братові. Харьк. 2) Сильно, очень. Ой, милий друже, люблю тебе дуже. Мет. 239. І росли води, і прибували дуже на землі. К. Св. П. I кн. Мус. VII. 18. Його дуже вдарено. Харьк.
Дуже́нний, а, е. Очень сильный.
Ду́жень, ня, м. = Дужа́к. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Дуже́нький, а, е. Ум. от ду́жий. Довольно сильный.
Дуже́нько, нар. Ум. от ду́же. Довольно сильно.
Ду́жечка, ки, ж. Ум. от ду́жка.
Ду́жий, а, е. 1) Сильный, мощный. Не дужий б'є, а сміливий. Ном. № 7259. Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий! Шевч. 165. Ду́жий, не ду́жий зроби́ти щось. В состоянии, не в состоянии сделать что-либо. Криве дерево не дужо випрямитись. Ном. № 3216. 2) Здоровый. Дужим не треба лікаря. Єв. Мт. IX. 12. Ум. Дуже́нький.
Дужі́нь, жені, ж. = Ду́жість. Вх. Зн. 16.
Ду́жість, жости, ж. 1) Сила, мощь. 2) Здоровье.
Ду́жка, ки, ж. 1) Ум. от дуга́. 2) Ушко у сосуда. 3) У ведра, лагунки: веревка или металлический прут, которым соединены его уши. Сим. 250. 4) У корзины — ручка, соединяющая ее бока. 5) Анат. Ключица. Терск. обл. 6) Напи́тися по ду́жку. Напиться, вволю, до невозможности еще пить. Я сам, напившися по дужку, гукнув… Алв. 42. Ум. Ду́жечка. Ой я в броду воду беру, вода не береться; яворовий коромисел у дужечку гнеться. Мет. 50.
Ду́жний, а, е. Дугообразный, сводообразный. Дужна стеля. Радом. у.
*Ду́жник, ка, м. = Дуга́рь. Сл. Яворн.
Ду́жо, нар. 1) Сильно, мощно. 2) Здорово.
Ду́жчати, чаю, єш, гл. 1) Делаться сильнее. 2) Выздоравливать, оправляться. Черк. у.
Ду́жче, нар. 1) Сравн. ст. от ду́же. Сонце тепер дужче гріє на землю, ніж зімою. Ком. II. 45. Хто вище злізе, — дужче пада. Посл. 2) Громче. Кажіть дужче — не чую. Полт. На музику знай покрикує, щоб дужче грала. Кв. II. 233. Ум. Ду́жченько. Немного сильнее, посильнее.
Дуймо́м поду́ти. Быстро побежать. Вх. Зн. 16.
Дуйни́й, а́, е́. Сильно дующий (о ветре). Дуйні вітрове, дрібні дожджове. Гол. II. 3.
Дуйну́ти, ну́, не́ш, гл. одн. в. от ду́ти = Дмухну́ти и в значении подуть, и в значении побежать. Ой а в той час матуненька заснула, — Мариненька з Івасем дуйнула. Гол. III. 17.
Дук, ка, м. 1) Ямка, вырытая в земле для игры, которая тоже называется дук. Ив. 14. 2) Огражденное пространство, где находится круг в виде стола, вокруг которого парни собираются с девушками весной. Мил. 59.
Ду́ка, ки, м. 1) Князь, знатный господин, богач. ЗОЮР. I. 21. Пани й панята, дуки, княжата з'їхались труну провожати. К. Досв. 141. Аж ніхто не радиться, не поражається на славную Україну гуляти, тільки радяться три дуки сребраники до Насті кабашної меду да оковитої горілки підпивати: первий дука сребраника ніженський Войтенко, а другий черніговський Попаденко, а третій Грицько Коломієць. Мет. 383. *2) Краля, красотка. Ти чорт зна з якими дівками водишся, а от я сьогодні ввечері приведу собі таку дуку, що й сказати не можна. Крим.
*Дукарня́, ні́, ж. соб. Богачи, богачество. От дукарня чортова! А. Тесл.
Дука́рь, ря́, м. Богач. Такому дукареві бувши, та не зарятувать чоловіка грішми. Лубен. у.
Дука́т, та, м. 1) Червонец. От тобі сто дукатів. Рудч. Ск. II. 202. Набив дукатами гаман. К. МБ. III. 241. Як доживе було которий запорожець до великої старости, що воювати більш не здужає, то наб'є черес дукатами… да іде в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. 2) Жетон или монета, носимая женщинами на шее. Гол. Од. 22.
Дука́ч, ча́, м. 1) = Дука́рь. К. Псал. 22. Іде багач, та йде дукач, п'ян валяється, з козацького отамана насміхається: за що тая голотонька напивається? Мет. 449. Чужі пани дукачі
