дудки. 2) Играющий на свирели. 3) Род хороводной игры. Ив. 70. Ум. Дуда́рик, дуда́рчик, дуда́ренько. Заграй мені, дударику, на дуду, тепер же я своє горе забуду. Чуб. V. 1110. Доньку видала за дударчика. Гол. III. 463. Ой сину, мій дудареньку, ти ж було селом ідеш, ти було в дуду граєш. Чуб. V. 1143.
Дудва́, ви́, ж. 1) = Дудла́. Вх. Лем. 412. 2) Раст.: а) Conium maculatum L. Вх. Зн. 16. б) Ghaerophyllum. Вх. Зн. 16.
Ду́дек, ка, м. 1) Название старинной польской монеты (18 коп.). 2) Плата в давней Польше арендатору от поселян при рождении детей.
Дуде́лка, ки, ж. Ум. от дудла́.
Ду́ди, дуд, ж. мн. Обшлага на рукавах рубахи. Гол. Од. 13, 20. Шух. I. 153, 161.
Ду́дик, ка, м. Небольшой камешек в глине. Ця глина, то вона нездобна на цеглу, — в ній дудиків багато. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Неха́й ду́дика ззість = Хай ду́лю ззість. Мир. ХРВ. 374.
Дуди́ло, ла, м. Пт. удод.
Дуди́на, ни, ж. ? Гей ти, коршмо, ти, дудине! праця моя в тобі гине. ЗЮЗО. II. 595.
Дуди́ти, джу́, ди́ш, гл. Играть на свирели. Дудить на сопілці. О. 1862. VIII. 18.
Ду́диця, ці, ж. 1) Соломинка из пшеницы или ржи для плетения шляп. Уман. у. 2) Мн. = Ду́ди. Гол. Од. 20, 57.
*Дуді́ти, джу́, ди́ш, гл. Звучать, издавать протяжный звук. Желех.
Ду́дка, ки, ж. 1) Ум. от дуда́. Наші козачки танцювали під польську дудку. К. ЧР. 219. 2) Трубка. 3) Стебель, ствол растения, полый в средине. Як чорт улізе в очерет, то в котру схоче дудку грає. Стор. М. Пр. 154.
Дудко́, ка, м. = О́дуд. Вх. Лем. 412.
Дудла́, ли́, ж. = Дудло́. Вх. Лем. 412. Ум. Дуде́лка. Вх. Уг. 237.
Дудла́вий, дудли́вий, а, е = Дупла́вий. Дудлаве дерево. Вх. Лем. 412.
Ду́длик, ка, м. = Ду́дник. Заграй мені, дудлику, на дуду. Чуб. V. 1110.
Ду́длити, лю, лиш, гл. Пить с жадностью. Оце дудлить! аж у горлі клекотить. Ном. № 14127. Як допавсь до води, так і дудлить. О. 1861. V. 70.
Дудло́, ла́, с. = Дупло́. Вх. Лем. 412.
Ду́дник, ка, м. = Дуда́рь 1 и 2. За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла: заграй мені, дуднику, у дуду. Чуб. III. 176. Ум. Ду́дничок. Заграй, дудничку, — танцюй, дурничку. Ном. № 12519.
Дудні́ти, ню́, ни́ш, гл. Гудеть, греметь, шуметь. Доков була у мамочки дівкою, то греміла, то дудніла земля підо мною. Гол. I. 222. На довгогривця сіла і погнала… Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол.
Дудо́к, дка́, м. = О́дуд. Вх. Пч. 15. Який дудок — такий чубок. Ном. № 7110.
*Дудони́ти, ню́, ни́ш, гл. Гудеть. Вгналися в нашу вулицю, аж земля дудонить. Лепкий.
Ду́дочка, ки, ж. Ум. от ду́дка. 1) Маленькая свирель. Вийди, Грицю, на улицю і ти, коваленку, заграй мені у дудочку стиха помаленьку. Чуб. III. 125. Вони́ всі в одну́ ду́дочку гра́ють. Все одним заняты, все одинаковы. Грин. I. 233. 2) Трубочка. У тоненьку скляну дудочку… налиймо води і нагріймо її, то вода підійметься вгору. Дещо. 54. 3) Род танца. Алв. 21. Тут инчі журавля скакали, а хто од дудочки потів. Котл. Ен. I. 23.
Ду-ду! Припев в песне. Сидить голубка і нарікає, лихого орла проклинає, що через нього пари не має: «ой ду-ду, ду-ду, як же я буду?» Нп. Ду-ду-ду, ду-ду-ду, вродилася на біду. Нп.
Дудува́тий, а, е. 1) Имеющий толстый стебель. Дудувате жито. *2) Трубчатый. Крим.
Дуду́ритися, рюся, ришся, гл. Топыриться, упираться со страху. Вх. Зн. 16.
Дуж, жа, же. 1) = Ду́жий. Ном. № 8792. 2) Чим-дуж. На сколько сил хватит. Другий раз як трісне, то чим-дуж тікай у вівтар. Чуб. I. 202.
Дужа́к, ка́, м. Силач. Там і дужак отой чумак: не швидко б з моці збивсь. Лубен. у.
Ду́жатися, жаюся, єшся, гл. Бороться. Вх. Зн. 16.
Ду́же, нар. 1) Очень. Да чиста пан-
