мяч, иначе: земляни́й м'яч, висо́кий дуб. Ив. 28.
Душа́, ші́, ж. 1) Душа. Тіло потішається, як чоловік зап'є, а душа погибає. К. ЧР. 44. Чує щось душа, та мені не каже. Ном. Люблю як душу. Мет. 62. Бо́гу ду́шу відда́ти. Умереть, отдать богу душу. За час, за годину милосердному богу душу оддав. Макс. (1849). 22. З душі́. Искренно. Ой чорнявую з душі люблю, — на біляву залицяюся. Лавр. Сам душе́ю. Один-одинешенек. Ном. № 10680. Лежала собі сама душею. МВ. (О. 1862. I. 81). Чого́ душа́ забажа́є. Чего бы ни захотелось, — все. Кв. II. 331. По душі́ дзвони́ти. Звонить по мертвом. *Ду́шу збуди́ти. С'есть что-либо натощак. А. Вержб. Катер. 2) Человек, душа. Забере з собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й іде з ними в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. Йому треба над п'ятьма душми буть ураз, то тепер йому ніколи. Лубен. у. Вони у дві душі робили. Кролев. у. 3) В скрипке: душка, подставка внутри, распорка. Здоров, скрипалю! — Здоров, чорте! — Ну, давай душу! — А скрипаль трісь об дуба скрипку, та й дав чортові душу з скрипки. Грин. I. 41. 4) Место внизу горла спереди. Не застебнулась до шиї, мені й надуло в душу. Рк. Левиц. 5) Опухоль на шее. ЗЮЗО. II. 389. 6) — тата́рська. Пт. Чайка. Вх. Пч. II. 15. Ум. Ду́шка, ду́шенька, ду́шечка, душеня́тко, душеня́точко, души́ця. Кроме последнего слова, употребляются преимущественно как ласкательные имена для любимых, дорогих людей. Ой кріп та ромен та петрушечка… кучерявий Іван, моя душечка. Нп.
Душа́рка, ки, ж. и душа́рь, ря́, м. В заговоре от душі́ (опухоли на шее), повидимому, в значении душительница, душитель. Мав душарь дев'їт синов, мала душарка дев'їт доньок. ЗЮЗО. II. 389.
Душе́вний, а, е. Душевный. Тепер я тебе рішена, радість моя душевна! Чуб. III. 15.
*Ду́шений, а, е. 1) Давленный. 2) Удушаемый. Сл. Нік.
*Душе́ники, ків, м. мн. Род кушанья (лепешки — коржі́ с истолченными конопляными зернами). Киев.
Душени́на, ни, ж. Тушеное мясо. Душенини доволі і їсти ніколи. Чуб. V. 1081.
Ду́шенька, ду́шечка, ки, ж. Ум. от душа́.
Душеня́тко, душеня́тонько, душеня́точко, ка, с. Ум. от душа́.
Души́стий, а, е = Духови́тий. Души́стий богу́н. Раст. Daphne Cneorum. ЗЮЗО. I. 121. Души́сті васи́льки. Раст. Ocimum basilicum. ЗЮЗО. I. 129. Души́сті гвозди́ки. Раст. Dianthus Caryophyllus. ЗЮЗО. I. 121. Души́стий горо́шок. Раст. Lathyrus odoratus. ЗЮЗО. I. 126. Души́ста не́хворощ. Раст. Artemisia annua. ЗЮЗО. I. 112. Души́ста фія́лка. Viola odorata. ЗЮЗО. I. 141.
Души́ти, шу́, шиш, гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притеснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. К. ЧР. 89. 4) Души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину. Св. Л. 136.
Души́тися, шу́ся, шишся, гл. Задыхаться.
Души́ця, ці, ж. Ум. от душа́.
Душі́вка, ки, ж. Полоса земли в наделе, приходящаяся на одну ревизскую душу. Нежин. у.
Душі́ти, шу́, ши́ш, гл. Издавать запах, нести запахом, *пахнуть. Любисточку ввірвала, — у голови положу, щоб душіло. Г. Барв. 80. Вона чорт зна чим і душить.
Ду́шка, ки, ж. 1) Ум. от душа́. Ном. № 4573. Кв. II. 237. 2) Платье для девочек — без рукавов, с прорехой назади, зашнуровывающейся на спине. Гол. Од. 23.
Душкува́ти, ку́ю, єш, гл. Об овцах: во время жары, сбившись в кучу, тяжело и усиленно дышать. Вівці душкують. Каменец. у.
Душма́н, на́, м. Притеснитель, угнетатель. К. ПС. 70. Пресвітлий князю, ти всього не знаєш, що в тебе коять
