душмани козацькі… бо дуки ці голоту зобіждають. К. Бай. 57.
Душни́й, а́, е́. Жаркий, знойный, душный. Яке б душне літо не було, а роскидай цю солому, то зараз де не возьметься і мороз, і сніг. Рудч. Ск. II. 81. Літом день гарячий, душний. МВ. II. 14. Ум. Душне́нький.
*Душни́к, ка́, м. Отдушник, вентилятор. З груби курить, бо душник одчиняний. Крим. Ум. Душничо́к.
Ду́шно, нар. Жарко, душно. Ном. № 10288. Душно мені, — ходім, дочко, до ставка купатись. Шевч. 22. Ум. Душне́нько.
Душогу́б, ба, м. = Душогу́бець.
Душогу́бець, бця, м. Душегубец, убийца. Твій рід хороший і величний не плодив ні злодіїв, ні душогубців. МВ. I. 27. Перш було як який грішний попаде сюди, так і то навдивовижу; та й то бували все то душогубці, то харцизяки. Кв. II. 187. Той був душогубець. Єв. І. VIII. 44.
Душогу́бка, ки, ж. 1) Душегубка, убийца. Ой помалу, малу, душогубко, грай, да не врази ж мого серденька вкрай: ти ж мене, сестро, з світу згубила, ніж у серденько да й устромила. ЗОЮР. II. 22. 2) Маленькая лодка, преимущественно выдолбленная из одного дерева. Вас. 152. Сим. 152.
Душогу́бний, а, е. 1) Убийственный. 2) Душу погубляющий. Ради душогубної користи. К. ПС. 15.
Душогу́бник, ка, м. 1) = Душогу́бець. 2) Душу погубляющий. (Сатана) душогубник. К. ПС. 75.
Душогу́бниця, ці, ж. = Душогу́бка 1. Душогубниця війна. К. Дз. 94.
Душогу́бство, ва, с. Душегубство, убийство. Багато там людей погубля свої душі то лайкою, то скнаростю, то душогубством безбожним. ЗОЮР. 311. З серця… виходять лихі думки, перелюб, душогубство. Єв. Мр. VII. 21.
Душо́к, шка́, м. Ум. от дух.
*Душола́п, па, м. = Душохва́т.
Душохва́т, та, м. Уловляющий душу. К. ПС. 52. Не попусти мене в тяжку наругу лихому душохвату сатані. К. ПС. 87.
*Душпа́стирь, ря, м. Священник. Чи приймаєте собі за душпастиря зятя покійного вашого панотця? Ор. Лев.
Дуяви́ця, ці, ж. = Завірю́ха. Вх. Лем. 412.
Дхну́ти, дхну, дхнеш, гл. Дохнуть. См. Тхну́ти. Такий був лицарь, що тілько дхне, то од самого духу не встоїш на ногах. ЗОЮР. I. 141.
Дхну́тися, дхне́ться, гл. безл. Вздохнуться. Нехай мойму миленькому легесенько дхнеться. Чуб. V. 570.
Дьо́гнути, гну, неш, гл. Толкнуть, кольнуть. Дьогнуло в серце. Вх. Зн. 14.
Дьо́готь, гтю, м. = Ді́готь. Тхне смолою та дьогтем. Левиц.
Дьогтьови́й, а́, е́. = Дігтеви́й. Люде бочки дьогтьові палють. Грин. II. 234.
Дьогтя́р, ра́, м. = Дігтя́р. Дьогтяр і смердить дьогтем. Ном.
Дьо́кул, ла, м. Дятел. Вх. Пч. II. 13.
Дьор, ру, м. В выражении: дьо́ру да́ти. Удрать, *дать стрекача. Кв.
Дьо́рка, ки, ж. В выражении: дьо́рки да́ти = дьо́ру да́ти. Їх звелів ще кріпше держати, щоб не дали бува дьорки. Мир. ХРВ. 248.
Дью́ндзя, зі, ж. Раст. Malva mauritiana. См. Дзіндзівер. ЗЮЗО. I. 128.
*Дю́ґнути, ґну, неш, гл. = Дьо́гнути. Франко.
Дю́дінька, дю́дічка, дю́дька, ки, ж. Ум. от дю́дя.
Дю́дя, ді, ж. Детск. холод, холодно. О. 1861. VIII. 8. Ум. Дю́дька, дю́дінька, дю́дічка.
Дюк, ка, м. Гусеница насекомого deilephila euphorbiae. Вх. Пч. I. 6.
*Дюра́, ри, ж. = Діра́. Печера отам над Дністром: бабина дюра зветься. Могил. у. Ефр.
*Дюра́вий, а, е = Діра́вий.
Дю́рка, ки, ж. = Ді́рка. Юрку, Юрку, наплюй в дюрку. Ном. № 12718.
Дя, меж. Детск. Благодарить, поклониться головой. О. 1862. IX. 119.
Дя́бель, бля, м. = Дя́віл. Ти його медом масти, а він дяблем воня. Ном. № 7292.
Дя́віл, дяволе́нний, дя́волів, дя́вольський = Дия́вол, дияволе́нний, дия́волів, дия́вольський.
Дяволя́ка, ки, м. Ув. от дя́віл.
Дя́гель, лю, м. Раст. а) Angelica
