sylvestris. ЗЮЗО. I. 111. б) Archangelica officinalis. ЗЮЗО. I. 112.
Дя́глиця, ці, ж. Раст. = Яглиця? У неділю по шевлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок снопів сорок, а в середу по череду, а в четвер по щавель, а в п'ятницю по дяглицю, у суботу на роботу. Ном. № 14137.
Дя́дечко, ка, м. Ум. и ласк. от дя́дько.
Дя́дик, ка, м. Отец. Гол. I. 198. Ум. Дя́дичок. Желех.
Дя́дин, на, не = Дя́дьків. Дядин двір. Чуб. III. 429.
Дя́дина, ни, ж. Жена дяди, не родная тетка. Чуб. III. 476. Бодай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив. Ном. № 7614. Ум. Дя́дина, дя́диночка. Чуб. III. 429.
Дядини́, ди́н, ж. мн. Вторник на первой неделе после пасхи, в который поминают дядей и теток. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Дя́динин, на, не. Принадлежащий дя́дині. Г. Барв. 87.
Дя́динка, дя́диночка, ки, ж. Ум. от дя́дина.
Дя́дьків, кова, ве. Дядин. Справа коло дядькового воза. Ном. А в дядька й у нас коробка ковбас. Дядькові поїмо, своїх не дамо. Чуб. III. 436. Дя́дькова ха́та. Тюрьма. Грин. I. 112.
Дя́дько, ка, м. 1) Дядя. 2) Человек средних лет. Из уважения украинцы называют так всякого старшего себя летами. Чуб. VII. 355. Не впадає москаля дядьком звати. Ном. № 850. 3) — соба́чий. Волк. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? О. 1861. V. 71. 4) Дя́дька накла́сти. Перепутать основу во время снования. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у. Ум. Дя́дечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Хата. 54. Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? МВ. I. 107.
Дя́дьо, дя, м. 1) Дядя (детск.). О. 1862. IX. 119. 2) Отец. Желех. *Хот. Нік.
Дя́дьчин, на, не = Дя́дьків.
Дядю́сь, ся́, м. Ум. от дя́дя.
Дя́дюшка, ки, м. = Дя́дько. До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі то стріне собаку та й питає: «дядюшка, чи ви не з сватами?» Ном. № 497.
Дя́дя, ді, м. 1) Дядя. Бігла теличка та з березничка та до дяді в двір. «Дай, дядю, пиріг!» Чуб. III. 479. Зробив дядя, на себе глядя. Ном. № 10429. * ) Отец. Хот. Нік.
Дяк, ка́, м. Дьячок. Прийшли попи — почитали, прийшли дяки — поспівали. Чуб. III. 442. Притаїлись попи й дяки, що панству служили і по-панській неписьменну голоту дурили. К. Досв. 212. Ум. Дя́ченько. Ой мандрували два дяченьки з микільської школи. О. 1861. XI. Ніс. 9.
Дя́ка, ки, ж. 1) Благодарность. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. Ном. № 4604. Дя́ку віддава́ти. Приносить благодарность, благодарить. Пішов… богу дяку оддавати, що жив у ворога зоставсь. Мкр. Г. 23. 2) Охота, желание. Як маш дяку, то зроб. Вх. Лем. 413.
*Дя́каний, а, е. Получивший: а) благодарность, б) подарок. Прийшли некликані, то йдуть недякані. А. Вержб. Катер.
Дякі́в, ко́ва, ве. Принадлежащий дьячку, дьячковский. Оттак чини, як я чиню: люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Нп.
Дякі́вна, ни, ж. Дочь дьячка. Ном. № 7079.
Дякі́внин, на, не. Принадлежащий дочери дьячка.
Дякі́вня, ні, ж. Дом дьячка. Угор.
Дякі́вство, ва, с. 1) Должность дьячка. 2) Соб. Дьячки. Наїхало до попа того дяківства та попівства повен двір. Рк. Левиц.
Дякі́вський, а, е. Свойственный дьячку. Не кидавсь дяківської натури. Кв. II. 213.
Дя́кон, на, м. Диакон. Морд. (Млр. л. сб. 124).
Дяконе́нків, кова, ве. Принадлежащий сыну диакона.
Дяконенкі́вна, ни, ж. Внучка диакона.
Дяконе́нко, ка, м. Сын диакона.
