Васильк. у. Кинулись духом і, не справивши нічого, похапцем звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані. МВ. (О. 1862. III. 68). 5) Дух, мужество, смелость. Набравшися духу, мовляв. Нагна́ти ду́ху. Напугать. Ном. № 4181. *Да́ти ду́ху кому́. Отдуть кого, отлупить. Крим. *Па́дати на ду́сі. Падать духом. Через ту свідомість упав я сильно на дусі. Борд. 6) Дух, душа. Малі тілом, та великі духом. Ном. № 7332. Нема́ ні ду́ха. Нет решительно никого, ни души. Мнж. 31. Нема нікого, аж ні духа, а ні тобі лялечки. Мнж. 130. 7) Дух. Із Отця, із Отця Дух святий виходить. Чуб. III. 11. І дух божий вітав над водами. К. Св. П. 1 кн. Мус. I. 2. 8) Духов день (праздник). До Духа не знімай кожуха. Ном. 9) Прорубь для ловли рыбы, закрывающаяся конусообразною кучею снега. Сим. 146. 10) — земляни́й. Паутина, которой земляные пауки выстилают свои норы. Мнж. 156. Ум. Душо́к.
Духа́н, на́, м. = Духопе́л. Духанів я їм надаю. Константиногр. у.
Ду́хати, хаю, єш, одн. в. духну́ти, ну́, не́ш, гл. Дуть на что-нибудь, подуть, дунуть. Вітер як духнув. Рудч. Ск. II. 126. Ходім, каже, товаришу, ще до моря: хто більше води видме. — Ходім. От пішли. От Прало як духне, то чуть риби за хвоста не вхватить — аж до сухого. Рудч. Ск.
Духва́лий, а, е. Самонадеянный, самоуверенный. Який ти дуже духвалий. Киев. г.
Духва́ти, хва́ю, єш, гл. Надеяться, полагаться. Він духває на своє багатство. Та й на дядька не дуже духвайте. Св. Л. 248.
Духівни́ця, ці, ж. Духовное завещание. Мил. 165.
Духі́вня, ні, ж. = Духівни́ця. Екатериносл. у. ( Залюбовск.).
Духну́ти. См. Ду́хати.
Духове́нство, ва, с. Духовенство. Левиц. КС. 6.
Духо́вий, а, е. Духовный, к духу относящийся. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4.
Духови́к, ка́, м. Ливер. Ком. II. 3.
Духови́на, ни, ж. Незамерзающее место на пруде или на реке. Черк. у.
Духови́тий, а, е. Душистый, ароматный.
Духо́вний, а, е. 1) Духовный, к духовенству относящийся. Духовний стан. Св. Л. 104. На кого не глянь, хоч на панів, хоч на духовних, то такої праці не побачиш. О. 1862. IV. 57. 2) = Духо́вий. Ваш образ духовний через моє слово ніколи не забудеться. К. Оп. 125. Боронючи народню Гіппокрену, духовну зброю без устанку носим. К. Бай. 7.
*Духо́вник, ка, м. Духовное лицо, духовная особа. Як собі хочете, а духовник так лаяться не повинен. Крим.
Духо́вниця, ці, ж. = Духівни́ця. Г. Барв. 169.
Духопе́л, лу, м. *Трепка. Употр. в выражении: духопе́лу дава́ти, да́ти. Бить, поколотить. Такого духопелу дам. Ном. № 3639. Як почала давати йому духопелу, то він уже й не встав: поперебивала руки й ноги. Грин. II. 126. У Мирного ум. духопе́лик в знач. удар рукой. Мир. ХРВ. 34.
Духопе́лити, лю, лиш, гл. Бить, дубасить.
Духо́та, ти, ж. 1) Зной, жара, духота. А сонце все пече та пече, духота душить, сохне в горлі, в роті, в грудях. Левиц. I. 83. 2) Спертый воздух.
Ду́ча, чі, ж. = Дуча́йка. Мик. 481.
Дуча́й, ча́ю, м. = Дуча́йка. МУЕ. III. 54.
Дуча́йка, ки, ж. Отверстие в верхнем мельничном жернове. Мик. 481.
Дуче́йка, ки, ж. Дыра в бочке, сквозь которую льется пиво. Вх. Зн. 16.
Ду́чечка, ки, ж. Ум. от ду́чка.
Дучі́йка, ки, ж. = Дуча́йка. Вх. Зн. 16.
Ду́чка, ки, ж. Вообще дыра, отверстие, ямка. Ном. № 14006. Чуб. III. 107. Небольшая ямка в земле при различных детских играх: в сви́нку, в ма́сла, в ґльо́ґа. Ном. № 12570. Ив. 14. Лунка, в которой вращается конец веретена в гончарном круге. Вас. 179. Ду́чки — мелкие отверстия в сводах гончарной печи для пропуска огня. Вас. 180. Ду́чка = Дуча́йка. Вх. Зн. 16. Ум. Ду́чечка.
Дучко́вий, а, е. — м'яч. Род игры в
