Пещена була така, бо, сказано, — єдиначка. МВ. I. 130.
Єдине́ць, нця́, м. = Єдина́к 1. Ум. Єдини́чок, єди́нчик. КС. 1882. XII. 513. Бодай же море не процвітало, вічними часи висихало та що мого сина єдиничка, єдиничка у себе взяло. АД. I. 246.
Єди́ний, а, е. Один, единый, единственный. Покидаю тебе, серденятко моє, гей єдиному богу. Мет. 23. Друже мій єдиний! К. Досв. 108. Його єдиная дитина покинуть хоче. Шевч. 251.
Єдини́ця, ці, ж. Единственная дочь, то-же, что и одини́ця 2. Ой у вдови єдиниця та ще не віддана. Чуб. V. 363. Ум. Єдини́чка.
Єдини́чок, чка, м. Ум. от єдине́ць.
Єди́ність, ности, ж. Единство. Двох церков єдиності служити. К. ЦН. 207. Стояли на сеймах опіром против політичньої системи єдиности віри в Польщі. К. ХП. 115.
Єдинома́терній, я, є. Единоутробный. Вони прийшли з Веніаміном, його єдиноматернім братом. Оп. 77.
Єди́нчик, ка, м. Ум. от єдине́ць.
Єдинчу́к, ка́, м. = Єдина́к 1. Оба багацькі сини, оба єдинчуки. Федьк.
Єдна́к нар. = Одна́к. Боже, єднак не маєш що робити, то хоць тепер зроби світ. Чуб. I. 142.
Єдна́кий, а, е = Одна́ковий. Приїхали два козаки, обидва єднакі. Чуб. V. 103. Раду радили не єднакую, не єднакую, а троякую. АД. I. 1.
Єдна́ків, кова, ве и єдна́ковий, а, е = Одна́ковий. Хоч я піду і за Краків, всюда буду я єднаків. Гол. I. 364.
Єдна́ково, нар. 1) = Одна́ково. 2) Однако. На Олимпських положися, вони все злеє оддалять… єднаково ж сам не плошайся, з аркадянами не братайся, — вони латинцям вороги. Котл. Ен. V. 8.
*Єдна́льний, а, е. 1) Полюбовный. Здати на суд «єднальний», себ-то полюбовний. Ор. Лев. 2) Согласительный. Єднальна комісія між англійськими робітниками й підприємцями. Пр. Пр.
Єдна́нка, ки, ж. 1) Примирение. Вх. Зн. 84. Также и во мн.: їдна́нки. Шух. I. 34. 2) Вознаграждение за причиненный убыток. Желех.
Єдна́ння, ня, с. 1) Соединение, соглашение. 2) Договаривание.
Єднанщи́на, ни, ж. Мировая, могарыч при мировой сделке. Рк. Левиц.
Єдна́ти, на́ю, єш, гл. 1) Соединять, об'единять. Єднай, батьку, Україну. К. ЧР. 299. І єднає людські князі з ізраїльським родом. К. Псал. 112. 2) Склонять к себе, приобретать чье расположение, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Шевч. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднаєш? АД. II. 104. Ісус учеників єднає. Єв. І. IV. 1. Стала мати гадати та зятя єднати. Шевч. 268. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страшно попа єднать. Ном. № 7260. — за ко́го дочку́. Уговариваться о выдаче дочери замуж за кого. «Чого в'янеш, моя доню?» мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала. Шевч. 11.
Єдна́тися, на́юся, єшся, гл. 1) Соединяться. І прийшли ви эднатись з ним чистою сльозою. О. 1861. III. 12. 2) Договариваться, подряжаться. А що, Опанасе, — єднайся на год! *Кв.
Є́дність, ности, ж. Единство, единение. Кожен сам про собе дбає. Немає єдности. Мир. ХРВ. 87.
Єднора́л, ла, м. Генерал. Раді ж ми ся додому вернути, нас єднорал не пускає. Чуб. V. 999. Вийшли муштруватись перед паном єдноралом. Федьк. III. 121.
Єднора́льський, а, е. Генеральский. Раді ж ми ся додому вернути, нас єднорал не пускає. Ей не так єднорал, як єдноральськая мати. Чуб. V. 999.
*Єдно́чити, чу, чиш, гл. Присоединять. Левч. 126.
Є́днус, са, м. = Дука́ч 2. Поверх такої то шиї, на чорній бархатці, широкій, так, що пальців може у два, золотий єднус, і у кольці зверху камінець червоненький. Кв. I. 6.
Є́звіро, ра, с. Глубокая рытвина в горах, наполненная водой, глубокая водомоина в горах. Шух. I. 178, 210.
Єзуїт, та, м. Иезуит. Болить серце, як згадаєш: старих слав'ян діти впи-
