паться.... Инчий летить чуть світ на громадський жак.... Кожний норовив так справить косу як бритву, щоб не треба було вже завтра клепать, бо там так: одвихнись на саму малу годину, вже й програв, звичайно, як на жаку. Драг. 243. 3) Школьник, бурсак. К. ПС. 70. А так как школьники в то же время и пели в церковном хоре, то отсюда у лемков жак — церковный певчий. Вх. Лем. 413. Отсюда же и выражение: би́тий жак — бывалый человек, тертый калач. О, то битий жак! Ном. № 5704. Продасть і викупить і гроші пощитає (битий жак). Ном. № 13740. 4) Рыболовный снаряд, разновидность я́тіра. Жак на обручах, крил сажень два, три п'яла на крило. — Жак-полежак: положить (його рибалка), а сам і ляже спать, а за сіткою вже не буде спать. Черн. Губ. Вед. 1853, № 9, стр. 62. 5) Насекомое = Бо́мок. Вх. Пч. I. 7.
Жа́ків, кова, ве. Принадлежащий школьнику, певчему. Жа́кова хи́жа = Жакі́вка. Вх. Лем. 413.
Жакі́вка, ки, ж. Помещение для церковных певчих. Вх. Лем. 413.
Жакува́ння, ня, с. Разграбление, расхищение. Збагатили хижу силу жакуванням-лупом. К. МБ. X. 13.
Жакува́ти, ку́ю, єш, гл. Грабить, расхищать. Зараз і почали вози своїх старшин жакувати. К. ЧР. 345. Прийшли москалі Січ жакувати. ЗОЮР. I. 141. Пожакували всі крамні коморі, як жакували з ним у бусурман. К. ПС. 102. *Всі кинулись жакувать крам. Тобіл.
Жали́ва, ви, ж. Крапива, Urtica urens L., Urtica dioica L. Каменец. у.
Жали́ти, лю́, ли́ш, гл. Жалить, кусать. Як пішла я у кропиву спати, пожалила собі литки й п'яти. Нп. Їх хвала жалила як гостра кропива. Левиц.
Жа́литися, люся, лишся, гл. Жаловаться. Ніколи не жалиться, і не бачила зроду я, щоб вона плакала. МВ. II. 151. Жа́лься, бо́же! Сохрани, бог! Помилуй, бог! Будь милостив, боже! Жалься, боже, чого доброго. Ном. № 7602. Жалься, боже, старенької неньки, що з дочкою ще не нажилася, слізоньками гірко облилася, що дочкою ще не навтішалась, сиротою у хаті зосталась. К. Досв.
Жали́тися, люся, лишся, гл. Жалиться, жалить. Кропива жалиться.
Жа́лиця, ці, ж. Насек. Жигалка, Stomoxys. Вх. Пч. I. 7.
Жа́ліб, лобу, м. Скорбь. Стали в тузі її питати: Ой чи не приймеш гостей до хати? Вона їм каже: Жаліб великий, що ся не хоче вже знати з ніким. Чуб. V. 238.
Жалібни́й, а́, е́. 1) Жалобный, грустный, тоскливый. Вдова теє забачала, жалібнії слова промовляла. Макс. (1849), 87. Заспівали вони тіх жалібних пісень, що молода прощається з чорною косою, дівочою красою, з батьком та матіррю. Левиц. I. 21. 2) Минорный (в музыке). КС. 1892. III. 384. *Жалібного на струнах не грай. М. Стар. Ум. Жалібне́нький, жалібне́сенький. Ой ти, соловей, ти, манесенький… а на голосочок жалібнесенький. Чуб. V. 759.
Жалібни́к, ка́, м. Сострадательный человек. Та бийся, коню, вибивайся, та до мого братіка-жалібника. Чуб. V. 799. Як нездужаєш… тоді ніхто тебе не бачить, а як на помер душі, дак назбігаються; де тії жалібники, де тії родичі візьмуться! Г. Барв. 435.
Жалібни́ця, ці, ж. Сострадательная женщина. І жалібниці, і порадниці образилися, покинули Марусю: нехай же терпить, коли така. МВ. II. 181. Это слово является в поэзии обычным эпитетом любящей матери или сестры. Братчики роздягли Кирила Тура, а в Петра аж мороз пійшов по-за шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові, ще й поприкипала до ран. К. ЧР. 281. Та батькові й неньці поклоняйся, та моїм же братікам-порадничкам, та моїм же сестрицям-жалібницям. Чуб. V. 370. Матері-жалібниці у його не було. Г. Барв. 453. *Сестра́—. Сестра милосердия, сестра-милосердица. Ще більше потрудилися оті сестри милосердні, сестри-жалібниці, як прозвав їх народ. Кон. Ум. Жалібни́чка. До отця, до неньки покланяйся… до моїх сестричок-жалібничок. Чуб. V. 316.
