щаться с кем. Тещенька зятя жегнала, колдрами двір застилала. Гол. VI. 290.
Жегна́тися, на́юся, єшся, гл. Прощаться.
Же́жель, ля, м. Место, открытое для ветра. Борз. у. І сів же на жежелі. Прилуц. у.
Же́жко, нар. Горячо, жарко. Їдуть, вже недалеко й пекло. — «Ей, каже вуйт, вертаймось, чоловіче, додому, мені вже дуже жежко». Чуб. II. 403.
Жезл, ла́, м. Жезл. І божий жезл минає окаянних. К. Іов. 46.
Жезло́, ла́, с. = Жезл.
*Жела́ти, а́ю, аєш, гл. Пожелать, выражать пожелание. Аби з ладними кавалерами здибалися — желав пан-отець. Черемш.
Желі́зний и пр. = Залі́зний и пр.
Желіпа́ло, ла, м. 1) Медленно-едящий. 2) Крикун.
Желіпа́ння, ня, с. 1) Медленная еда. 2) Крик, оранье.
Желіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Медленно есть. 2) Одн. в. Желіпну́ти, ну́, не́ш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. I. 156.
Же́лонка, ки, ж. Дятел. Змиев. у. См. Жо́вна.
Же́льман, на, м. Род игры, род весеннего хоровода. А ми як колись малими гуляли з вами і в жельмана, і веснянок співали. Левиц. Пов. 106.
Жемери́ння, ня, с. Жмыхи.
Же́мчу́г, гу, м. Жемчуг. Ой там Ганночка гуляла, жемчуг намисто порвала. Чуб. III. 188. Ум. Жемчужо́к.
Жемчужи́на, ни, ж. Жемчужина.
Жемчу́жний, а, е. Жемчужный. Золотеє коріннячко, жемчужнеє насіннячко. Чуб. III. 125.
Жемчужо́к, жка́, м. Ум. от же́мчу́г.
Же́навий, а, е. Живой, проворный. Вх. Зн. 37.
Жени́ло, ла, м. Насмешливо: парень, которого пора женить. Сим. 177. То таке женило аж під стелю. Рудч. Ск. II. 107.
Жени́ти, ню́, ниш, гл. Женить. Женить би вас, щоб не брикали. Ном. № 10229. Ой стара нене, чом не жениш мене? На що тебе, сину, молодим женити? Макс. (1849). 160.
Жени́тися, ню́ся, нишся, гл. Жениться. Як сироті женитися, то й ніч мала. Ном. № 10699. Чи такому ж бридкому, як ти, женитися з Марусею? О. 1861. XI. Кух. 15. Не хочу я женитися з тією, що ви мені засватали. Грин. II. 188. Оженився з Палажчиною дочкою. ПЙО. Левиц. I. 366.
Жени́х, ха́, м. Молодой человек, ухаживающий за девушкой и пользующийся ее взаимностью; это название имеет место только до формального сватовства, после которого он называется уже молоди́й. Жалуй мене, подружечко; жених покидає. — Не журися, подружечко, — рута зелененька, — сей покине, другий буде, ще й од сього кращий. Мил. 81. А я тобі, подружечко, жениха дарую. — Брешеш, брешеш, подружечко, як ти подаруєш, що ти його вірно любиш і з ним помандруєш. Мил. 79. Мій первий женише! Мил. 68. А дівчина листи пише: приїдь, приїдь, мій женише. Чуб. III. 466. Ум. Жени́ше́нько, женишо́к, *жениши́на. Стривай, мати, погуляю: женишки настигли. Чуб. V. 10. Ой то мені женишенько, що три годи ходить. Мил. 72. Ув. Жениши́ще.
Жениха́ння, ня, с. Ухаживания (любовные). Чи бог не дав, чи сам не взяв, чи зраяли люде, ой щось з мого женихання нічого не буде. Нп. Не жаль мені вишивання, як вірного женихання. Чуб. V. 796. Ум. Жениха́ннячко. Ой хто не знає того жениханнячка, той не знає лиха. Чуб. V. 197.
Жениха́тися, ха́юся, єшся, гл. Ухаживать. Часто ходив, вірно любив, вірно женихався. Мет. 85. Чи се тая дівчинонька, що я женихався? Мет. 69.
Женихі́вський, а, е. Относящийся к женихʼу. Не один запитувався займати її, так знаєте, на женихівське діло… так куди ж! — ні приступу! Кв. П. II. 101.
Женихли́вий, а, е. Любящий ухаживать за женщинами. Гол. II. 254.
Женихли́вість, вости, ж. Наклонность к ухаживанию за женщинами. Желех.
Жени́шенько, ка, м. Ум. от жени́х.
