Жениши́на, ни, об. 1) Один из двух любящих: девушка или парубок. Та чогось моя женишина смутна, невесела. Мет. 98. Ой є в мене женишина не до тебе чорта. Чуб. III. 161. І на шлях теплицький справив сина Опанаса, щоб побачив і сподобав любу женишину. Мкр. Н. 39. Лежить моя женишина як квітка в'яла. Мет. 98. *2) Ум. от жени́х.
Жениши́ще, ща, м. Ув. от жени́х.
Женишо́к, шка́, м. Ум. от жени́х.
Жені́ння, ня, с. Женитьба. Мнж. 164. Продам кобилу на женіння та куплю горілки. Лебед. у. Ум. Жені́ннячко. В мено брати — на женіннячко. Грин. III. 27.
Же́нничка, ки, ж. Жатвенная машина. Борз. у. Нежин. у.
Женти́ця, ці, ж. Сыворотка (молочная). Шух. I. 37. *Черемш.
Женти́чник, ка, м. Употребляющий в пищу сыворотку. Вх. Зн. 17.
Женці́в, це́ва, ве. Принадлежащий жнецу.
Же́нчик, ка, м. Ум. от жнець.
Женчи́ха, хи, ж. Жница. НВол. у.
Же́нчуг, гу, м. = Же́мчу́г.
Жень, ні, ж. Сжин, ужин. Моєї жені снопів не дали. Канев. у. Жень не пов'язана, покидана гуком лежить. Г. Барв. 233. 2) Снаряд, посредством которого взлезают на дерево для осматривания бортей. Радом. у.
Женьки́ня, ні́, ж. = Жни́ця. Вх. Лем. 414.
Женьча́р, ра, м. = Жнець. Вх. Лем. 413.
Женьча́рка, ки, ж. = Жни́ця. Вх. Лем. 413.
Женьчуги́, гі́в, м. мн. (вместо: жемчуги́). Белые стекляные бусы у гуцулок. Гол. Од. 71.
*Женя́чка, ки, ж. 1) Женитьба (с некоторым пренебрежением). Іде наш дяк у Єнковці на женячку, казав, за молодою корову бере; дак приходив, чи на пашу приймете? Пир. у., Конон. 2) Галицк. литерат.: женитьба, брак. О. Кобилян.
Жербій, бію́, м. Раст.: а) = Осо́т, Cirsium arvense Scop. ЗЮЗО. I. 118. б) Cirsium canum. ЗЮЗО. I. 118.
Же́рва, ви, м. Злая собака. Шух. I. 107.
Жерде́ля, лі, ж. Абрикос.
Жерди́на, ни, ж. = Же́рдка. Ум. Жерди́нка.
Же́рдка, чаще же́ртка, ки, ж. 1) Вешалка для платья в сельских хатах: жердь, за оба конца веревками подвешенная к потолку вдоль задней стены над поло́м (нарами для спанья). Же́рдка бывает и в комо́рі. Вас. 192. Чуб. 382, 386. Я музикантів для простору на піл під жертку помістив. Алв. 22. Стала доставати собі в коморі з жертки що мали кращого про велике свято. Г. Барв. 165. 2) Часть ткацкого станка. МУЕ. III. 16. См. Верста́т. 3) В рале: жердь, к переднему концу которой прикреплено ярмо, а к заднему (с разсохой) — колода с зубьями. Чуб. VII. 400. Ум. Же́рдочка.
Жердь, ді, ж. Дышло в ветряной мельнице, которым ее поворачивают. Полт. г.
I. Же́рдя, ді, ж. Жердь.
II. Же́рдя, дя, с. соб. Жерди. Поклав же жердя все срібнеє. Грин. III. 11. Суть то росохи, на росохах кадовбець, на кадовбці драбинка, на драбинці гірка, а на гірці жердя, по тім жердю дикі пташки літають, але крилець не мають. (Загадка на человека, же́рдя — волоса). Ном., с. 297, № 220.
Жердяни́й, а́, е́. Относящийся к жерди.
Же́реб, ба, м. 1) Жребий. Ходім, браття, у ліс темний, вирубаєм три жереби та положим в три городи: кому, браття, припадеться. Чуб. V. 984. Ум. Жеребо́к. Гей зібрались в город наші парубки до призиву розбірати жеребки. Щог. 2) = Жеребе́ць. Прилетить нечистий… а ти тпрукнеш, — і він зробиться жеребом. Грин. II. 120. 3) Раст. Pinus pumilio. Шух. I. 18.
Жеребе́ць, бця́, м. 1) Жеребець. Ірже наче жеребець на стані. Ном. № 8843. *2) Птица лунь. Він у нас, оцей птах зветься жеребець. Сл. Яворн. Ум. Жере́бчик.
*Жереби́ло, ла, м. Похотливый человек. Сл. Яворн.
Жереби́тися, блю́ся, би́шся, гл. Рожать (о кобыле). Кобила жеребиться.
*Жеребкува́ння, ня, с. Вынимание жребия. Сл. Яворн.
