*Жеребкува́ти, ку́ю, єш, гл. Бросать жребий, баллотировать. Сл. Яворн.
Жере́бна. Жеребая (о кобыле).
Жеребцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Быть жеребцом. Употреблено Котляревским в рассказе о превращении различных народов в животных. Звіркує шведин вовком там, датчанин добре жеребцює. Котл. Ен. IV. 12. *2) О человеке: Быть похотливым, распутничать. Добрий парубок: нічого не робить, тільки по вечерницях волочиться та жеребцює. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Жере́бчик, ка, м. Ум. от жеребе́ць.
Жереб'я́, я́ти, с. Жеребенок. Їхала пречиста мати на осляті, Сус Христос на жереб'яті. Грин. II. 35. Ум. Жереб'я́тко. Чуб. III. 452.
Жереб'я́чий, а, е. Жеребиный.
Жерела́тий, а, е. С большим отверстием, с большим жерлом. То ж товста нитка, — намисто на неї не налізе. — Налізе: воно жерелате дуже. Черн. у.
Жере́ло́, ла́, с. и пр. = Джерело́ и пр. Під горою криниченька, там жерело б'є. Нп. Ум. Жере́льце.
Жерелу́ха и жерлу́ха, хи, ж. Раст. Lepidium Sativum.
Жере́льце, ця, с. 1) Ум. от жерело́. 2) Горлышко бутылки. Черниг. у.
Жере́п, пу, м. 1) Род горной сосны, Pinus mughus. З жерепу роблять ручки до кіся. Вх. Зн. 17. 2) Можжевельник, Juniperus communis. Вх. Зн. 17.
Жере́пник, ка, м. Лес из жере́пʼа. Вх. Зн. 17.
Жереті́й, тія́, м. Обжора, ненасытный. Аф. 401. Ув. Жеретія́ка.
Жеретія́, тії, ж. 1) Обжора. Аф. 401. 2) Змея лазящая по деревьям. Неначе холодна жеретія обвилась і здавила йому серце. Стор. М. Пр. 5. *3) Дракон, змей-горыныч. До його кралася змія, крилатая з сем'ю главами, з хвостом в верству, страшна, з рогами, а звалася — Жеретія. Котл. Ен.
Жеретія́ка, ки, м. Ув. от жереті́й (бранное).
Же́рех, ха, м. Мелкий лед на реке. Ворон.
Жере́цький, а, е. Жреческий.
Жері́бна = Жере́бна.
*Жеркоті́ти, ко́чу, чи́ш, гл. Тараторить, болтать. Сл. Нік.
Жерли́га, ги, ж. Большая удочка.
Жерли́стий, а, е = Джере́листий.
Жерло́, ла́, с. = Жерело́. Знахарі жерло забили у криниці — тепер нема де напитись холодної водиці.
Жерля́нка, ки, ж. Род маленькой рыбки. Цыссь, Ятр. 39. Ум. Жерля́ночка. Лети, лети до озера, а в озері жерляночка: бери її вражу дочку, щоб не пила води-роси. Цыссь, Ятр. 38.
Жерни́ця, ці, ж. = Стерня́. Повели їх по жерниці, а жерниця ніжки коле. АД. I. 85.
Жерні́вка, ки, ж. = Жарні́вка.
Жерства́, ви, ж. 1) = Жорства́. 2) Род змеи. Шух. I. 232.
Жерсти́на, ни, ж. Лист жести. Ум. Жерсти́нка.
Жерсти́ти, рщу́, сти́ш, гл. Покрывать жестью.
Жерсть, ти, ж. Жесть.
Жерстяни́й, а́, е́. Жестяной. Купив собі самуварчик отой білий жерстяний. Харьк. Затрубили у жерстяний ріг у гетьманськім дворі. Мет. 436.
Жерстя́нка, ки, ж. Жестянка. Харьк.
Же́ртва, ви, ж. Жертва. Звелів з бичні волів пригнати, цапів з вівцями готувати — Плутону в жертву принести. Котл. Ен.
Же́ртвувати, вую, єш, гл. Жертвовать.
Же́рти, жеру́, ре́ш, гл. Жрать, пожирать. Дереться горло — чи би спало, чи би жерло. Ном. № 11316. І вороги нові роскрадають як овець нас і жеруть. Шевч. 230.
Же́ртівня, ні, ж. Жертвенник. К. Псал. 195.
Же́ртка, ки, ж. См. Же́рдка.
Же́ртовник, ка, ж. Жертвенник (в алтаре). Черк. у.
Жерть, ти, ж. = Жердь.
*Жеру́н, на́, м. 1) Обжора, прожора. А діти, оті жеруни, вони хліба мало з'їдять? Крим. 2) Пожиратель.
*Жеру́нка, ки, ж. 1) О женщине: обжора. 2) Пожирательница. Іскія… ця вічна жерунка сонця. Коцюб.
Жеруха́, хи́, ж. 1) = Жерелу́ха. 2) — лісна́. Раст. Bursa pastoris. Лв. 97.
*Жеру́щий, а, е. Пожирающий. Жеруще полум'я. М. Комар.
