дельник великого поста. Харьк. и Киевск. г.
Жим, му, м. = Зада́ва 2. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Драг. 22.
Жимоїдник, ка, м. Обжора. Вх. Зн. 17.
Жи́молость, ти, ж. Раст. жимолость, Lonicera Xylosteum L. ЗЮЗО. I. 127.
Жинзі́вер, ру, м. = Дзіндзі́вер и зінзі́вер.
Жир, ру, м. 1) Жир. То з жиру дуріють; собаки з жиру казяться. Ном. № 10800. 2) Корм, пропитание, добыча (у диких зверей). Качки полетіли на жири. 3) Орешки из дерева бук. Каменец. у. 4) Трефовая масть (в картах). К. С. 1887. VI. 463. Ум. Жиро́к.
Жиркува́ти, ку́ю, єш, гл. Пастись, кормиться (об утках и гусях). Місця, де дикі качки жиркують. Черк. у.
Жирне́нький, а, е. Ум. от жи́рний.
Жи́рний, а, е. Откормленный, жирный. Диво, що жирний бик до роботи привик. Волын. г. Ум. Жирне́нький.
Жи́рно, нар. 1) Жирно. Сі в сірці і в смолі кипіли за те, що жирно дуже їли. Котл. Ен. III. 48. *2) Роскошно, в довольстве. Там села козацькі, усі люди там жирно живуть. Пир. у., Конон.
Жирню́чий, а, е. Очень жирный. Жирнючі та слиняві губи. Мир. Пов. II. 66.
Жиро́ваний, а, е. 1) Избалованный, шалун. 2) Инкрустированный.
Жиро́ванє. См. Жирува́ння.
Жиро́ви́й, а́, е́. 1) Незаконнорожденный, прижитый. Мнж. 180. Жаль хлопця доброго, він жирову бере дочку. 2) Трефовый (о масти в картах). К. С. 1887. VI. 466. Очі витріщив, як жировий туз. Ном. № 6596.
Жирови́тий, а, е. Прожорливый. Жировитий чоловік. Н.-Волын. у. Корній жировитий — сам цілий хліб ззість. Н.-Волын. у.
Жирови́ця, ці, ж. Муха, надеваемая на удочку для приманки. Жировицу намкнеся на удку і ловит пструги. Вх. Зн. 17.
Жировли́на, ни, ж. = Журавли́на. Поїхав мій милий по журавлини, погубив коники, боже мій милий! Чуб. V. 257.
Жироїд, да, м. Кровопийца, живодер. Нівечили мене прокляті жироїди, поки не виперло з мене духу. Стор. I. 154.
*Жирохво́стий, а, е. Курдючный. Баран жирохвостий. Сл. Яворн.
Жирува́ння, ня, с. 1) Кормежка (диких животных и птиц). 2) Шалости, заигрыванье парней с девушками и наоборот. 3) В форме: жиро́ванє. Инкрустация, инкрустирование металлом. Шух. I. 273, 280.
Жирува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Добывать пищу (о диких животных). Зайці на зорі жирують. Найкраще бити качок, як вони жирують. 2) Шалить, дурачиться, играть. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Ном. 3) О парнях с девушками: заигрывать. Посходились на улицю дівчата й хлопці, зачали жирувать. Грин. I. 69. Забравсь до дівчат під п'яну руку та й жирує з ними. Харьк. 4) = Роскошува́ти. Жирували та панували пани. Змиев. у. Коли жирувать, то жирувать: бий, жінко, друге яйце в борщ. Ном.
Жирува́тися, ру́юся, єшся, гл. Роскошествовать. Жирується, як нирка в салі. Ном. № 1722.
Жиру́н, на́, м. Шалун.
Жиру́ха, хи, ж. Шалунья.
Жируха́, хи́, ж. = Жерелу́ха.
Жиру́шка, ки, ж. = Жорні́вка 2.
Житво́, ва́, с. Место жительства, жилье. Мир. ХРВ. 143.
Жи́тельний, а, е = Жи́тяний. Да зрабила пужку жительну. Грин. III. 49.
Жите́ць, тця́, м. 1) Житель, обитатель. Німі та мовчазні вони (оселі) не кажуть… чи щасна доля доглядає сон їх житців. Мир. Пов. I. 127. 2) Раст. Bromus mollis L. Ан. 71. Як уродить в житі метлиця, так буде хліб і паляниця; а як уродить житець, так і хлібу конець. Ном. № 10138.
Жи́течко, ка, с. Ум. от жи́то.
Жите́чний, а, е. Житейский. Ведуть розмову про хазяйство, про свої втрати та користі, — завсідні житечні турботи. Мир. ХРВ. 350.
Жи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Жить, существовать. Добре в світі жити попові, лікареві та котові. Ном. № 8069. Живи правдою святою. Ном. № 14193.
